ГОСПОДЬ БОГ ВИЗВОЛЯЄ ІЗРАЇЛЬТЯН З ЄГИПЕТСЬКОЇ НЕВОЛІ

Ізраїльтяни розрослися в Єгипті у великий народ. Єгиптяни стали їх боятися й тому хотіли їх винищити. Замінили їх у невільників, а кожного новонародженого ізраїльського хлопчика наказав фараон топити. Одна ізраїльтянка мала гарного сина. Коли вже не могла довше приховати дитину, вложила її в кошик, облитий смолою, та занесла на ріку. Саме тоді вийшла фараонова донька купатися і, побачивши на воді кошик, взяла його враз з дитиною і назвала знайдене хлоп’я: Мойсей, що значить – взятий з води. До годування дитини найняла таки її рідну матір. І так попав Мойсей на фараонів двір й там виховався. Від своєї матері він знав, що він ізраїльтянин. Палкою любов’ю полюбив він свій нещасний народ.

Коли фараон довідався про те, що Мойсей обстає всюди за своїм ізраїльским народом, Мойсеєві довелося опустити царський двір, щоб не наразитися на кару. Він пішов до мідіянської землі, на півострів Синай, і там займався випасом овець.

Одного разу, коли Мойсей пас вівці під горою Хорив, побачив корч, що горів, а не спалювався. Мойсей підійшов ближче і почув з того корча Божий голос: “Мойсею, Мойсею! Я – Бог батька твого, Бог Авраама, Бог Ісаака, Бог Якова. Я бачу бідування Мого народу, що в Єгипті. Іди ж, оце пошлю тебе до фараона, щоб вивів ти народ Мій, синів Ізраїля з Єгипту в землю простору і гарну, що тече молоком та медом” (Вихід 2; 3, 1-18).

Даючи Мойсеєві таке доручення, Господь Бог дав йому також силу творити чуда.

Фараон довго не хотів випустити ізраїльського народу, бо жаль йому було втратити стільки невільників. Тому Господь Бог, на слово Мойсея, зсилав на єгиптян різні кари. Нарешті сказав Господь Бог до Мойсея: “Ще одну тільки кару наведу на фараона й на Єгипет. А тоді вже він відпустить вас звідси, а навіть прожене вас силою звідсіль”. При цьому Господь Бог доручив, щоб кожний ізраїльський батько родини заколов однолітнє здорове ягня і його кров’ю помазав одвірки свого дому. “Опівночі – сказав Господь до Мойсея – Я пройду через Єгипет і помруть усі первородні у єгипетській землі від людини до скотини, а омину тільки ті доми, які будуть назначені кров’ю ягняти. Саме ж ягня спечіть ціле, не ломіть йому костей і з поспіхом їжте його, бо в цю ніч буде пасха, це є перехід Господа. І будьте готові до дороги, бо вже виведу вас з Єгипту”.

Ізраїльтяни повірили словам Мойсея і вчинили все, що їм Господь Бог наказав. І тієї ночі вони вийшли з Єгипту. Та згодом фараон пожалував, що випустив ізраїльтян і пігнався за ними зі своїм військом. Ізраїльтяни були вже тоді біля Червоного моря. З Божої волі сталося велике чудо: перед вибраним народом розступилося море, і він перейшов на другий бік. Коли ж фараон з військом ступив також на цю чудесну дорогу, води моря зійшлися та накрили фараона і все його військо (Вихід 12; 14, 15-29).

Пасхальне ягня є прообразом Ісуса Христа.

Скільки кар зіслав Господь Бог на Єгипет через впертість фараона?

Господь Бог зіслав на Єгипет 10 кар.

Яка була десята єгипетська кара?

Десята єгипетська кара – це була смерть всіх первородних єгипетських хлопців.

Чому пасхальне ягня є прообразом Ісуса Христа?

Пасхальне ягня є тому прообразом Ісуса Христа, бо, як кров пасхального ягняти охоронила від смерти первородних ізраїльських хлопців, так кров нашого Спасителя Ісуса Христа охоронила людство від вічної загибелі.

Чому ізраїльський народ вірив Мойсеєві?

Ізраїльський народ вірив Мойсеєві, бо Мойсей був післанцем Бога і на доказ того творив чуда.

Що значить вірити?

Вірити – значить приймати щось за правду на слово поважного свідка.

Кому ми передовсім повинні вірити?

Ми передовсім повинні вірити Господеві Богові і Христовій Церкві.

Чому ми повинні вірити Господеві Богові?

Ми повинні вірити Господеві Богові, бо Бог усе знає і не може помилитися, ані не може нас обманювати, бо Він є найсвятіший.

Чому ми повинні вірити Христовій Церкві?

Ми повинні вірити Христовій Церкві, бо Ісус Христос дав їй дар безпомилково навчати людей Божих правд і законів.

Коли ми віримо по-християнськи?

Ми віримо по-християнськи тоді, коли признаємо за правду все те, що Господь Бог об’явив, а Христова Церква про те навчає.

* * *

Святе Письмо навчає, що “без віри не можна подобатися Богові”. А на іншому місці каже, що “праведник буде жити з віри”. А також: “Блаженні ті, що вірять”. Не гіршіться тим, що на світі є багато неправди і терпіння, та не тратьте віри. Не повторяйте за безбожними, що: “Якби був Господь Бог, то такого терпіння і неправди не могло б бути на світі”. Святе Письмо повчає нас, що терпіння і кривди – це наче вогонь, у якому людська душа має очиститися.

Христос Господь сказав: “У терпінні здобувайте ваші душі”. Пам’ятайте, що Господь Бог може кожне терпіння й кожну кривду стократно винагородити. Апостол Павло писав: “Марні наші терпіння супроти нагороди, яка нас жде”.

Будьмо завжди вдячні Господеві Богові за дар святої віри.

Що повинно піддержувати нас у терпіннях?

ВИБРАНИЙ НАРОД У ПУСТИНІ

По виході з Єгипту опинився вибраний народ у пустині. Там йому не стало поживи, і люди почали нарікати на Мойсея, нащо він вивів їх з Єгипту, де вони мали завжди що з’їсти. Тоді сталося чудо. Вранці впали з неба білі зернятка, що наче іней покрили землю. Це була манна, чудесна пожива, що мала смак медівника. Та манна падала щодня впродовж сорока років, доки ізраїльтяни не ввійшли до обітованої землі.

Манна є прообразом Пресвятої Євхаристії, тобто Тіла і Крови Господа нашого Ісуса Христа під видами хліба і вина (Вихід 16, 14-16).

Третього місяця по виході з Єгипту, прийшли ізраїльтяни під гору Синай. Там сказав Господь Бог до Мойсея: “Скажи людям, нехай повипирають свою одежу і стануть готові, бо третього дня зійде Господь на Синай-гору (Вихід 19, 10-11).

Третього дня вранці гора Синай покрилася хмарою, стало блискати й гриміти, ціла гора тряслася, і дався чути голос труби. Народ станув під самою горою і дуже боявся. Тоді з темної хмари проголосив Господь Бог вибраному народові Своїх десять заповідей.

Я є Господь Бог твій, що вивів тебе з землі Єгипетської, з дому неволі:
1. Нехай не буде в тебе інших богів, крім Мене.
2. Не взивай намарне імени Господа Бога твого.
3. Пам’ятай день святий святкувати.
4. Шануй вітця твого і матір твою, щоб тобі було добре і щоб ти довго прожив на землі.
5. Не убивай.
6. Не чужолож.
7. Не кради.
8. Не свідчи ложно на ближнього твого.
9. Не пожадай жени ближнього твого.
10. Не пожадай нічого того, що є власністю ближнього твого.

Опісля Господь Бог дав Мойсеєві ці заповіді, списані на двох кам’яних таблицях. Мойсей казав спорудити кивот (скриню) завіта, в якому вложив таблиці з Божими заповідями й дещо манни на пам’ятку (Вихід 20, 1-17).

У пустині доводилося ізраїльтянам переносити всякі невигоди: манна їм збуденніла, а дорога крізь пустиню була нераз дуже важкою. Тому вони часто нарікали на Господа Бога, а Бог карав їх зате. Раз післав Господь Бог на вибраний народ люті червоні змії і від їхнього укушення вигинуло тоді багато людей. Народ навернувся до Бога й щиро каявся, і Бог простив йому. Тоді на веління Боже зробив Мойсей мідяного змія і повісив його на стовпі. Хто, вкушений гадюкою, поглянув на цей знак, оставався при житті (Числа 21, 4-9).

Мідяний змій, повішений на стовпі, є прообразом хреста, на якому був розп’ятий Ісус Христос, Спаситель світу.

Що це “десять заповідей Божих”?

Десять заповідей Божих – це Божий Закон, який керує життям людини у відношенні до Бога і до ближніх.

Де і коли проголосив Господь Бог цей Свій Закон?

Господь Бог проголосив цей Свій Закон на горі Синай через пророка Мойсея, в часі мандрівки вибраного народу до обітованої землі.

Чи десять заповідей Божих обов’язують кожну людину?

Десять заповідей Божих, як Закон Божий, а водночас і закон природи, обов’язують кожну людину, навіть поган; а хто їх не придержується, той грішить.

Чому ми, християни, маємо виконувати десять заповідей Божих?

Християни мають виконувати все, що доручив Господь Бог у десяти заповідях; по-перше тому, що ці заповіді обов’язують всіх людей, а по-друге ще й тому, що так наказав Ісус Христос.

Чи Господь Бог установив закони тільки для людей?

Господь Бог установив закони не тільки для людей, але для цілого всесвіту. Ці закони називаємо природними законами, бо їх знаходимо в сотвореній Богом природі.

Чи людина зі свобідною волею мусить підлягати Божим Законам?

Господь Бог, даючи людині свобідну волю, не виключив її від Своїх Законів, які вона має виконувати добровільно, щоб осягнути мету свого життя, тобто вічну щасливість.

Як людина відчуває в собі Божий Закон?

Людина відчуває в собі Божий Закон “голосом сумління”, який каже кожному робити добре, а уникати злого.

Пояснення заповідей Божих:

1. Перша заповідь забороняє визнавати інших, вигаданих богів, а каже вірити тільки в єдиного Бога, Його любити, на Нього надіятися, Йому служити і молитися до Нього. Отже не вільно займатися чарівництвом, ворожбитством і викликуванням духів.

2. Друга заповідь каже нам шанувати Боже ім’я і не вимовляти його надаремно. Не вільно хулити, проклинати, кривоприсягати, божитися, ані робити собі жарти зі святих осіб або речей.

3. Третя заповідь каже нам святкувати святий день. У Старому Завіті святим днем була субота, у Новому Завіті є неділя. Не вільно в неділю виконувати важкої роботи, але треба бути на цілій Службі Божій, вислухати проповіді та брати участь в інших Богослуженнях.

4. У четвертій заповіді велить Господь Бог шанувати, любити й слухатися своїх батьків.Також треба шанувати, любити і слухатись своїх настоятелів, духовної і світської влади, учителів і всіх старших.

5. У п’ятій заповіді забороняє Господь Бог відбирати життя і шкодити на здоров’ю ближньому або собі самому; також не вільно нікого проклинати, ані згіршувати бесідою чи поведінкою.

6. У шостій заповіді забороняє Господь Бог всякі безстидні думки, бажання, слова і вчинки. Хоч грішні думки самі в собі не є завжди гріхом, все-таки вони є завжди небезпечні. Стаються гріхом тоді, коли людина знаходить приємність у таких думках, або як вони розбуджують нечисті бажання та пристрасті, і людина погоджується на них. Найбільшою небезпекою для невинности є лінощі, грішна цікавість, погані товариства, пияцтво, нескромний одяг, непристойні книжки, пусті забави, неморальні театральні й кінові вистави та телевізійні програми.

7. У сьомій заповіді забороняє Господь Бог шкодити другим на майні. Отже, не вільно красти, ані обманювати чи робити шкоду, а позичену, або знайдену річ треба віддати.

8. У восьмій заповіді забороняє Господь Бог говорити неправду, і шкодити іншим на честі. Отже, не вільно ложно свідчити, обмовляти, робити наклепи і зневажати.

9. У дев’ятій заповіді забороняє Господь Бог погані й нечисті бажання.

10. У десятій заповіді забороняє Господь Бог пожадати чужого добра.

ІЗРАЇЛЬСЬКИЙ НАРОД В ОБІТОВАНІЙ ЗЕМЛІ

У пустині померли всі старші ізраїльтяни, які вийшли були з Єгипту. Вони не були гідні, щоб увійти до обітованої землі, бо раз-у-раз нарікали на Господа Бога і ворохобилися проти Мойсея. Також і сам Мойсей не увійшов до обітованої землі, до якої провадив вибраний народ упродовж сорока літ. Він помер на горі Нево, звідки лише здалека показав йому Господь Бог обітовану землю. При житті остався тільки Ісус Навин і молодше покоління, що не брало участи у ворохобнях. Аж по сороклітній мандрівці впровадив ізраїльтян до обітованої землі Ісус Навин, якого Мойсей зробив своїм наступником. Ізраїльтяни мусіли зводити важкі бої з поганами, щоб здобути обітовану землю, та Господь Бог завжди помагав їм, коли вони були Йому вірні. Ісус Навин поділив обітовану землю між дванадцять ізраїльських племен, що походили від дванадцятьох синів Якова (Второзаконня 34 і Книга Ісуса Навина).

По смерті Ісуса Навина жили ізраїльтяни впродовж довгих часів наче одна родина і не мали над собою володарів. Коли вороги нападали на ізраїльтян, тоді Господь Бог покликував з-поміж них хоробрих мужів, що боронили країну і судили нарід. Таких мужів називали суддями. Всіх суддів було п’ятнадцять, а найславніші з них були: Гедеон, Єфтай, Самсон і Самуїл. Самуїл був також пророком і вчителем народу. Він оснував пророчу школу, де молодь і старші вчилися Божого Закону, чесно жити та любити свій народ і рідну землю (Книга Суддів і Книга Самуїла 1-8 гл).

Коли Самуїл постарів, ізраїльський народ забажав мати свого царя. Господь Бог вволив його волю. Першим ізраїльським царем став Савло. Спочатку Савло добре управляв народом, але згодом згордів і не слухав Бога. Тому Бог відкинув його. Ще за життя Савла, звелів Господь Бог Самуїлові помазати на царя побожного юнака, Давида з Вифлиєму. Таке помазування святою оливою уділювано всім ізраїльським царям, через що вони звалися Божими помазаниками (І Книга Самуїла 8-17 гл).

Сталося, що на ізраїльтян напали филистими. Старші брати Давида пішли на війну боронити рідний край. Одного разу Давид поніс братам до табору харчі і почув, як велетень Голіят насміхався з ізраїльтян, а ніхто не відважився стати з ним до боротьби. Тоді Давид виступив проти Голіята і за Божою поміччю переміг його.
По смерті Савла став Давид царем і столицею своєї держави обрав місто Єрусалим. Туди переніс також кивот Завіта. Давид вславився численними перемогами над поганськими племенами і уложив багато побожних пісень, що їх називаємо псальмами. В деяких псальмах пророкував Давид про Ісуса Христа. Господь Бог благословив Давида і приобіцяв йому, що з його роду вийде Спаситель світу (І і ІІ Книга Самуїла).

По Давиді обняв царський престол його син Соломон, що був дуже мудрим і багатим царем. Він збудував в Єрусалимі величавий храм. Дорогоцінна завіса ділила той храм на дві частини: “Святая Святих” і “Святая”. В першій був кивот Завіта, а в “Святая” стояв кадильний вівтар, семисвічник та стіл із жертовними хлібами і чашею з вином. Навколо храму була свята площа, звана притвор, де приносились криваві жертви (вівці, телята й голуби). Храм здвигнено й украшено пожертвами цілого народу. Коли скінчено будову святині, відбулося її врочисте посвячення (І Книга Царів).

На старість Соломон попав у гріхи, бо дозволив поширювати поганство на ізраїльській землі. За те Господь Бог покарав його. По його смерті держава розпалася на дві частини: на юдейське царство з столицею Єрусалим, та ізраїльське царство з столицею Самарія.

Як називаємо ті побожні пісні, що їх уложив цар Давид?

Ті побожні пісні, що їх уложив цар Давид, називаємо псальмами. Їх відмовляли та співали Апостоли і навіть сам Ісус Христос. Ми їх також читаємо або співаємо на церковних Богослуженнях.

Що це є Божий храм?

Божий храм – це Божий дім, де вірні сходяться на Богослуження і спільну молитву. Божий храм називається також церква, або святиня.

Як ділиться наш Божий храм?

Наш християнський Божий храм ділиться на святилище, або вівтар, де є престіл і кивот з Пресвятою Євхаристією; на храм вірних, де стоять вірні, і на притвор (сіни), де колись ставали оглашені (ще неохрещені учні християнської віри). Святилище від храму вірних відділює дерев’яна стіна з образами, яка називається іконостас. Площа (цвинтар) довкруги церкви є також святим місцем.

Котра частина Божого храму є найважніша?

Найважніша частина Божого храму – це святилище, або вівтар.

Як належиться поводитися у Божому домі?

Вже входячи до Божого дому, треба перехреститися і поклонитися Ісусові Христові у Пресвятій Євхаристії, а відтак треба поводитися спокійно і поважно. Треба брати участь у Богослуженнях і вислухувати проповіді; в церкві невільно розмовляти.

Який маємо обов’язок для Божого дому?

Маємо жертвами, а то й працею причинятися до будови і украшення Божого дому.

* * *

Хоч Господь Бог є всюди присутній, проте для Його прослави будується храми, де вірні збираються на прилюдні молитви до Бога і беруть участь у Богослуженнях. Наші церкви перевищують святістю старозавітній храм, бо в них перебуває сам Ісус Христос у Пресвятій Тайні Євхаристії, в кивоті на престолі, та приноситься в них новозавітня жертва святої Літургії (Служба Божа). На нашій Батьківщині був гарний звичай, що кожний віруючий, переходячи попри церкву, знімав накриття голови і хрестився. Цим віддавався поклін Євхаристійному Ісусові. Цей гарний звичай Богопочитання ми повинні продовжувати і на чужині.
Старайтеся, чим можете, причинитися до будови чи прикраси Божих домів, а також пам’ятайте, що зневага церкви або цвинтаря є гріхом святотатства.

В часах упадку і зіпсуття посилав Господь Бог ізраїльському народові пророків. Це були святі мужі, що проповідували правдиву віру і накликали народ та царів до покаяння. Надхненні Святим Духом пророки передвіщали майбутні події й творили чуда. Найважніші їх пророцтва це ті, що говорили про очікуваного Спасителя: коли й де Він народиться, яке буде Його життя (буде терпіти, буде розп’ятий і воскресне), та яка буде доля Христової Церкви.

Найбільшими пророками були: Ілля, Єлисей, Ісая, Єремія, Єзекиїл і Даниїл.

Коли ж народ не слухав пророків і далі тяжко грішив, післав Господь Бог на ізраїльське царство асирійців, а на юдейське царство вавилонців. Погани забрали вибраний народ до неволі, а Єрусалим зруйнували.

Після повороту з вавилонської неволі, що тривала сімдесят років, ізраїльтяни спершу були піддані чужим державам, а відтак під проводом братів Макавеїв, здобули собі самостійність. Врешті зайняли Палестину римляни. Коли вони поставили царем над Палестиною Ірода, що не був з ізраїльського роду, це було знаком, що прийшов час народження Спасителя світу. Так сповнилося пророцтво патріярха Якова, що Спаситель тоді прийде на землю, коли від Юди візьметься “жезл” (знак царської влади). Ізраїльтяни вже ніколи більше не мали царів зі свого народу.

Хто це були пророки?

Пророки – це були святі люди в ізраїльському народі, які під надхнінням Святого Духа передвіщали багато майбутніх подій, головно про прихід Спасителя. Вони були учителями ізраїльського народу й оборонцями правдивої, об’явленої Богом, віри. На доказ свого Божого післанництва, пророки також творили чуда.

Що це пророцтво?

Пророцтво – це провіщання якоїсь майбутньої події, що її тільки Господь Бог знає і тільки Він може її об’явити.

* * *

Піст перед Христовим Різдвом (зв. Пилипівка або Різдвянка) нагадує нам якраз ті часи, коли люди спостигнуті всякими нещастями, очікували приходу Христа Спасителя.

Ізраїльський народ часто не слухався Господа Бога і навіть відпадав від віри та покланявся поганським божкам. Тоді Господь Бог зсилав кари на вибраний народ, а він спам’ятувався і каявся. Таким способом Боже Провидіння підтримувало правдиву віру і надію на обіцяного Спасителя. І коли Спаситель (Месія) прийшов на землю, то вже мав між людьми приготоване для Себе місце. Тому Святе Письмо каже про Спасителя, що Він “до своїх прийшов”.

Цілий Старий Завіт готував людей до приходу Спасителя та до прийняття Нового Завіту.

Як Господь Бог піддержував у людей віру в прихід Спасителя?