НОВИЙ ЗАВІТ

ПРИЛЮДНИЙ ВИСТУП IСУСА ХРИСТА

Хрещення Iсуса Христа

В околицях рiки Йордану жив святий Iван Хреститель, син Захарiї i Єлисавети. Вiн ще перед своїм народженням був вибраний Богом на Христового Предтечу, що мав приготовити людей на прихiд Спасителя. Iван Хреститель вiв життя пустельника i проповiдував: «Покайтеся, бо наблизилося небесне царство. Сокира вже при коренi дерев: кожне дерево, що не приносить доброго плоду, зрубають i в вогонь кинуть». До нього приходило багато людей, визнавали свої грiхи, а Iван хрестив їх у рiцi Йорданi. I говорив до людей: «Я хрещу вас водою на покаяння, а Той, хто йде за мною, вiд мене сильнiший, i я негiдний носити Йому взуття. Вiн вас хреститиме Духом Святим i вогнем» (Матей 3, 1-12 i Лука 3, 7-17).
Коли Iсусовi Христовi було тридцять рокiв, прийшов i Вiн до Iвана над Йордан, щоб той хрестив Його. Iван вiдмовлявся, кажучи: «Менi самому треба хреститися в Тебе, а Ти приходиш до мене?» Iсус Христос у вiдповiдь сказав йому: «Лиши це тепер, бо так треба нам сповнити всяку правду». Тодi Iван хрестив Iсуса. Пiд час хрещення появився над Iсусом Святий Дух у видi голуба. Та вiдчинилося небо i дався чути голос Бога Отця: «Це Син Мiй любий, що його Я вподобав» (Матей 3, 13-17).
Iванове хрещення було тiльки прообразом Христового, новозавiтнього хрещення, тобто святої Тайни Хрещення.

По хрещеннi пiшов Iсус Христос у пустиню, де перебув сорок днiв i сорок ночей в постi i на молитвi. Тодi диявол три рази спокушав Його, обiцюючи Йому марну славу i всi багатства землi. Iсус Христос вiдкинув усi спокуси, а за третiм разом сказав до диявола: «Геть сатано! Написано бо: Господевi, Боговi твоєму, поклонишся i Йому єдиному будеш служити». Тодi диявол вiдступив вiд Христа, а прийшли Ангели i служили Йому (Матей 4, 1-11).

По сорокаденному постi розпочав Iсус Христос учительську працю. Ходив по Святiй Землi вiд села до села, вiд мiста до мiста, проповiдував Євангелiю, чинив людям багато добра i творив чуда. З-помiж своїх учнiв вибрав дванадцятьох Апостолiв, якi завжди з Ним ходили i були свiдками Його дiл i слiв. Iмена Апостолiв такi: 1. Симон, котрого Христос вiдтак назвав Петро, 2. Андрей Первозванний, 3. Якiв старший, 4. Iван Євангелист, 5. Филипп, 6. Натанаїл Вартоломей, 7. Матей Євангелист, 8. Тома, 9. Якiв молодший, 10. Симон Зилот, 11. Юда Тадей, i 12. Юда Iскарiот, що опiсля зрадив Iсуса Христа. На його мiсце вибрано Матiя (Матей 10, 1-4).

Коли Iсус Христос став навчати людей?

Iсус Христос став навчати людей, коли мав тридцять рокiв.

Що попередило прилюдну науку Iсуса Христа?

Прилюдну науку Iсуса Христа попередили такi подiї:
1. Святий Iван Хреститель хрестив Iсуса Христа в рiцi Йорданi;
2. Iсус Христос перебув сорок днiв i сорок ночей в пустинi в постi i на молитвi та перемiг там спокуси диявола.

Що незвичайне сталося при хрещеннi Iсуса Христа?

При хрещеннi Iсуса Христа перший раз об'явилася людям Пресвята Тройця: Бог Отець промовляв з неба, Бог Син хрестився в Йорданi, а Бог Дух Святий явився у виглядi голуба i сходив на Iсуса.

Хто є Пресвята Тройця?

Пресвята Тройця – це один Бог у трьох Божих Особах: Бог Отець, Бог Син i Бог Дух Святий.

Чи три Божi Особи рiзняться мiж собою?

Три Божi Особи рiзняться мiж собою, але рiвночасно вони, одна однiй, є зовсiм рiвнi, бо всi вони є тим самим Богом та мають одну i ту саму Божу природу.

Чи можемо зрозумiти людським розумом, як три Божi Особи, що дiйсно рiзняться мiж собою, є одним i тим самим Богом?

Ми цього не можемо вповнi зрозумiти, як три Божi Особи, що хоч рiзняться дiйсно мiж собою, є одним i тим самим Богом, – бо це є надприродне таїнство вiри.

Що це є надприродне таїнство вiри?

Надприродне таїнство вiри – це правда, якої не можемо вповнi зрозумiти, але в неї вiримо, бо її об'явив нам Господь Бог.

Як почитаємо Пресвяту Тройцю?

Пресвяту Тройцю почитаємо так, що робимо на собi знак святого хреста i при цьому побожно висказуємо: «Слава Отцевi i Синовi i Cвятому Духовi, i нинi i завжди i на вiки вiчнi. Амiнь». Молимося до Пресвятої Тройцi особливою молитвою: «Пресвята Тройце…» та зберiгаємо в своїй душi несплямлений грiхом образ Пресвятої Тройцi, а при цьому стараємося жити дiйсно по-християнськи та вистерiгаємося грiхiв.

Що спокушує нас до грiха?

До грiха спокушує нас головно злий дух, лихi люди i нашi злi природнi нахили.

Що треба робити, щоб перемогти спокуси?

Щоб перемогти спокуси – треба їх вистерiгатися i молитися.

Хто остерiгає нас перед грiхом?

Перед грiхом остерiгають нас: Ангел-Хоронитель, добрi люди i наша совiсть.

Що це є чужi грiхи?

Чужими грiхами називаємо такi грiхи, якими ще й iнших людей приводимо до грiха.

Скiльки є чужих грiхiв?

Чужих грiхiв є дев'ять.

Яке свято установлене на згадку про хрещення Iсуса Христа?

На згадку про хрещення Iсуса Христа є установлене свято «Богоявлення Господнє» або, як його звичайно у нас називають: «Йорданськi свята» чи «Водохреща».

* * *

Пам'ятку хрещення Iсуса Христа святкуємо в нашому обрядi дуже торжественно дня 19 (6-го) сiчня. Це свято називаємо Богоявлення, бо тодi об'явилася людям Пресвята Тройця. В день, перед святом Богоявлення, обов'язує пiст i спiльна вечеря, з подiбними звичаями та обрядами, як i перед Христовим Рiздвом. По вечерi спiвають пiснi, що називають щедрiвками, а вiд них i цiлий той вечiр називаємо Щедрий Вечiр.
В день навечiр'я Богоявлення, по Службi Божiй, вiдбувається водосвяття в церквi. А в сам день Богоявлення, по Богослуженнi, iде торжественний похiд з церкви на рiку, або на став чи до приготованих збiрникiв води, i там вiдправляється велике Йорданське Водосвяття. Такого гарного Богослуження нема в нiякому iншому обрядi. Опiсля священник вiдвiдує вiрних зi свяченою водою в їх домах.
Тропар празника Богоявлення Господнього: «Во Йорданi крещающуся Тебi Господи, тройческоє явися поклоненiє: родителев бо глас свiдiтельствоваше Тебi, возлюбленнаго тя Сина iменуя: i Дух в видi голубинi, iзвiствоваше словесе утвержденiє. Явлейся, Христе Боже, i мiр просвiщей, слава Тебi».
«Як в Йорданi хрестився Ти, Господи, Тройцi явилось богопочитання, Родителя бо голос засвiдчував Тобi, возлюбленим Тебе Сином найменуючи; i Дух у видi голубинiм сповiщав утвердження слова. Явився Ти, Христе Боже, i свiт просвiтив, слава Тобi».
Кондак Богоявлення: (Його спiвається пiд час вiдвiдувань домiв з йорданською водою): «Явился єси днесь вселеннiй, i свiт Твой, Господи, знаменася на нас, в разумi поющих Тя: пришел єси, i явился єси, Свiт неприступний».
«Явився Ти днесь вселеннiй i свiтло Твоє, Господи, знаменалось на нас, у спiзнаннi оспiвуючих Тебе: Прийшов єси i явився єси – Свiтло неприступне».
До чого, пiсля нашого звичаю, уживається свяченої води?

ЧУДА IСУСА ХРИСТА

Чудо в Канi Галилейськiй

Небавом по виборi Апостолiв, запрошено Iсуса Христа i Його Матiр та Апостолiв на весiлля до Кани в Галилеї. В часi весiлля сказала Пречиста Дiва до Iсуса, що гостям не стало вина. Христос наказав весiльним слугам наповнити кам'янi збанки водою, а коли слуги це виконали, тодi промовив до них: «Зачерпнiть тепер та й несiть до старости весiльного».
Коли староста покуштував, то ствердив, що вода у збанках перемiнилася в дуже добре вино. Це було перше чудо Iсуса Христа. Видячи це, Христовi учнi увiрили, що Христос – це Божий Пiсланець (Iван 2, 1-10).

Одного разу плив Iсус Христос зi Своїми учнями на другий берiг Галилейського моря i, стомлений, заснув у човнi. Тодi знялася велика буря i хвилi почали заливати човен.
Переляканi учнi збудили Iсуса, а Вiн спокiйно сказав до них: «Чого боїтеся? Де ваша вiра?»
I наказав вiтрам та хвилям утихомиритися, i зараз настала тиша. Всi дивувалися i говорили мiж собою: «Хто це такий, що вiтрам i водi повелiває, i вони слухають його?» (Лука 8, 22-25).

Iншим разом навчав Христос у пустинi коло п'яти тисяч людей. Пiд вечiр сказали учнi до Iсуса: «Вiдпусти людей, хай iдуть по хуторах та селах, що навколо, i знайдуть собi притулок та поживу, бо ми тут в пустому мiсцi». А Христос на те вiдповiв: «Дайте ви їм їсти». Апостоли сказали, що мають тiльки п'ять хлiбiв i двi риби. А це замало на стiльки народу. Тодi звелiв Iсус Христос народовi сiсти гуртами на траву, взяв хлiби i риби, поблагословив їх, переломив i давав Апостолам, а вони роздавали людям. Всi наситилися, i ще лишилося дванадцять кошикiв окрушин. I говорили люди, що це справдi великий пророк прийшов на свiт (Лука 9, 12-17).

Чи Iсус Христос тiльки навчав людей?

Iсус Христос навчав людей i також творив чуда.

Що це таке чудо?

Чудо – це надприродне дiло, що його може вчинити тiльки Божа всемогутнiсть.

А чи людина може зробити чудо?

Людина також часом може зробити чудо, але не своїми власними силами, а лише за допомогою Божої всемогутности.

В якiй цiлi творив Iсус Христос чуда?

Iсус Христос творив чуда, щоб доказати людям правдивiсть Своєї науки й Свого Божества, та щоб людям робити добро.

Чого навчає нас присутнiсть Iсуса Христа на весiллi в Канi?

Присутнiсть Iсуса Христа на весiллi в Канi учить нас, що подружжя – це свята рiч, що це – Божа установа.

Що це таке Тайна Подружжя?

Тайна Подружжя – це велика Тайна, в якiй християнськi подруги, чоловiк i жiнка, лучаться нерозривно i дiстають Божу ласку, щоб спiльно жити аж до смерти i вiрно виповняти свої обов'язки родичiв.

Який найважнiший обов'язок родичiв?

Найважнiший обов'язок родичiв – це християнське виховання дiтей.

Як довго триває християнське подружжя?

Християнське подружжя триває аж до смерти одного з подругiв, бо воно є нерозривне.

Чому зв'язок Тайни Подружжя триває до смерти чоловiка або жiнки?

Зв'язок Тайни Подружжя триває до смерти чоловiка або жiнки, бо Христос Господь виразно сказав: « Що, отже, Бог злучив, людина нехай не розлучає» (Матей 19, 6).

Чому християнське вiнчання чоловiка й жiнки є святою Тайною?

Християнське вiнчання чоловiка й жiнки є Тайною, бо Христос пiднiс християнське подружжя до гiдности святої Тайни.

Чому тiльки Церква має право давати розпорядження щодо вiнчання хрещених осiб?

Тiльки Церква може розпоряджати щодо вiнчання хрещених осiб, бо лише Церква має право до святих Тайн, установлених Христом для спасiння людей, а християнське подружжя є святою Тайною.

Яке право має держава до справ подружжя мiж хрещеними особами?

В справах подружжя мiж хрещеними особами, держава має право видавати розпорядження лише щодо наслiдкiв заключенного подружжя в суспiльно-громадському життi.

Що потрiбне, щоб гiдно прийняти святу Тайну Подружжя?

Щоб гiдно прийняти святу Тайну Подружжя, треба бути в станi освячуючої ласки, знати обов'язки подружнього життя й пiдкоритися подружнiм законам Церкви.

Як дiє свята Тайна Подружжя?

Свята Тайна Подружжя побiльшує освячуючу ласку, дає особливiшу Божу помiч для чоловiка й жiнки любитися взаємно та бути вибачливими одне одному для їхнiх життєвих хиб i недосконалостей.

Що християни повиннi робити, щоб належно приготуватися до чесного i щасливого подружжя?

Щоб приготуватися до чесного й щасливого подружжя, християни повиннi: молитися, щоб Господь Бог допомiг їм зробити добрий вибiр; шукати поради у своїх батькiв i сповiдника; вправлятися в християнських чеснотах, особливо в чистотi; часто приступати до святих Тайн: Покаяння i Пресвятої Євхаристiї.

Коли християни повиннi приймати святу Тайну Подружжя?

Для християн найкраще є приймати святу Тайну Подружжя пiсля Божественної Лiтургiї, вiдправленої у їхньому намiреннi, на якiй приступлять до святого Причастя, бо тодi можуть одержати особливi Божi ласки й благословення на дорогу свого подружнього життя.

Якi подружжя не дозволяє Католицька Церква?

Католицька Церква не дозволяє подружжя з близькими кревними i свояками. Подружжя з некатоликами називаються мiшаними подружжями.

Чому Католицька Церква не дораджує мiшанi подружжя?

Католицька Церква не дораджує мiшанi подружжя тому, що вони можуть спричинити незгоду в родинi, а iнодi є небезпекою для утрати католицької вiри в одного з подругiв та занедбання релiгiйного виховання дiтей.

Чи Церква дозволяє часом мiшанi подружжя, або на подружжя з близькими свояками?

Церква дозволяє часом на мiшанi подружжя, а також на подружжя з близькими свояками, але лише з дуже важних причин. Такий дозвiл називається диспенза.

* * *

Взором християнської родини є свята Родина: Святий Йосиф, Пресвята Дiва Марiя i Боже Дитятко – Iсус. Для вас, дорога молоде, взором у тiй Родинi є Божий Син.
Що ж виннi ви родичам?
Ви родичам виннi: а) Послух. Родичi – це для вас Божi заступники на землi. Будьте родичам послушнi, як був послушний Iсус Христос.
б) Пошану. Вже четверта Божа заповiдь це наказує. А виповните ту Заповiдь тодi, коли будете поважати родичiв, розмовляти з ними з пошаною та чемно супроти них поводитися.
в) Любов. Родичi, це по Бозi вашi найбiльшi добродiї. Тому ви повиннi бути вдячнi для них. Маєте любити родичiв, молитися за них Боговi, пильно вчитися i помагати їм у всьому.

IСУС ХРИСТОС НАВЧАЄ ЯК ГОСПОДЬ БОГ ЛЮБИТЬ ЛЮДЕЙ

Притча про блудного сина

Навчаючи людей, Христос Господь сказав, що в небi велика радiсть, коли грiшнi люди каються i навертаються до Бога.
Щоб пояснити нам Боже милосердя, оповiв Iсус Христос притчу про блудного сина. Один господар мав двох синiв. Молодший син не хотiв працювати в батька так, як це робив старший син. Вiн забрав свою частку i виїхав з батькiвського дому в далекий край. Там жив ледачо i втратив все, що мав. В тому краю саме тодi настав голод, i блудний син почав бiдувати. Пiшов на службу i пас безроги, а господар не давав йому анi того корму, яким живилися безроги.
Обдертий i голодний став вiн роздумувати: «Скiльки то наймитiв у мого батька мають подостатком хлiба, а я тут з голоду конаю. Встану та й пiду до батька мого i скажу йому: «Тату, я прогрiшився проти неба й проти тебе. Я недостойний бiльше зватися твоїм сином. Прийми мене як одного з твоїх наймитiв». I встав та пiшов до батька.
Вже здалека побачив його батько i змилосердився над ним. Вийшов йому назустрiч, обняв його i поцiлував. Все забув, все простив йому, бо дуже його любив. I звелiв слугам винести найкращу одежу, одягнути його i дати йому перстень на руку та взуття на ноги. Ще наказав заколоти нагодоване теля, щоб усi їли та веселилися, бо вернувся його син, про котрого вiн думав, що вже загинув (Лука 15, 11-32).
Той господар – це Господь Бог. А легкодушний син – це кожний чоловiк, що забуває Бога та живе грiшно. Але милосердний Бог так дуже любить нас, що все готов нам простити, забути, та пригорнути нас до Свого батькiвського серця, якщо тiльки ми покаємося.

Чого вчить нас притча про блудного сина?

Притча про блудного сина вчить нас про те, як Господь Бог милосердиться над грiшником i як радо прощає йому, коли вiн кається.

У котрiй тайнi прощає нам Господь Бог грiхи, вчиненi нами по хрещеннi?

Грiхи, вчиненi по хрещеннi, прощає нам Господь Бог у Тайнi Покаяння або Сповiдi.

Що це є свята Тайна Покаяння або Тайна Сповiдi?

Свята Тайна Покаяння або Тайна Сповiдi – це Тайна, в якiй священник в iменi Бога вiдпускає грiшниковi грiхи, коли вiн щиро кається i з них сповiдається.

Коли установив Iсус Христос святу Тайну Покаяння або Тайну Сповiдi?

Святу Тайну Покаяння або Тайну Сповiдi установив Iсус Христос по Своїм воскресеннi, коли сказав до Апостолiв: «Приймiть Духа Святого! Кому вiдпустите грiхи – вiдпустяться їм, кому ж затримаєте – затримаються» (Iван 20, 22-23).

Що маємо робити при святiй Тайнi Покаяння?

При святiй Тайнi Покаяння маємо:
1. Пригадати собi свої грiхи, тобто зробити iспит совiсти;
2. Жалувати, що ми тими грiхами зневажили Господа Бога;
3. Постановити не грiшити бiльше;
4. Виявити перед священником свої грiхи;
5. Виконати наложену покуту.

Як робимо iспит совiсти?

Iспит совiсти робимо так:
1. Просимо Святого Духа про помiч молитвою «Царю Небесний…»;
2. пригадуємо собi, коли ми останнiй раз сповiдалися, i чи не забули, або не затаїли якогось грiха та чи вiдправили наложену покуту;
3. пригадуємо собi нашi грiхи i по можностi їх число та щиро жалуємо за них.

Що є найважнiше у святiй Тайнi Покаяння?

Найважнiше у святiй Тайнi Покаяння є розбудити в собi щирий жаль за грiхи i рiшуче постановити поправитися.

Що значить жалувати за грiхи?

Жалувати за грiхи – значить вiдчувати бiль душi, тому що ми згрiшили, i бридитися тими грiхами.

Який може бути жаль за грiхи?

Жаль за грiхи може бути природний i надприродний. Природний жаль є тодi, коли жалуємо, що ми через грiхи потерпiли якусь шкоду на добрiй славi, на здоров'ю або на майнi. Такий жаль не вистачає до вiдпущення грiхiв.
Надприродний жаль є тодi, коли жалуємо, що ми зневажили Господа Бога i втратили Божу ласку (благодать).

Який може бути надприродний жаль за грiхи?

Надприродний жаль за грiхи може бути звершений (досконалий) i незвершений (недосконалий).
Звершений (досконалий) жаль є тодi, коли жалуємо за грiхи з чистої любови до Господа Бога. Жалуємо, що ми зневажили доброго Бога, вчинили Йому прикрiсть, що нашi грiхи були причиною терпiнь нашого Спасителя Iсуса Христа. При такому жалю вiдпускаються нам грiхи, хоч ми не мали можливости висповiдатися.
Незвершений (недосконалий) жаль є тодi, коли жалуємо за грiхи з любови до нашої власної душi, що ми через грiхи втратили небо i заслужили собi на пекло. Такий жаль на сповiдi вистачає до вiдпущення грiхiв, але треба старатися завжди розбуджувати в собi досконалий надприродний жаль.

Як сповiдаємося?

1. Клякаємо при сповiдальницi або стаємо при аналої, i хрестимося.
2. Коли нас священник благословить, говоримо: «Я грiшний, сповiдаюся Господевi Боговi Всемогутньому i вам, духовний Отче, з усiх моїх грiхiв, якими я зневажив Господа Бога вiд останньої моєї сповiдi».
3. Тепер кажемо, коли ми останнiй раз сповiдалися, i висказуємо свої грiхи.
4. Коли священник щось нас запитає, то вiдповiдаємо чемними словами; а коли запитає, чи жалуємо за нашi грiхи i чи постановляємо поправитися, говоримо так:
«За цi, i за всi iншi грiхи цiлого мого життя, жалую з цiлого серця, бо я ними зневажив Господа Бога, найвище i найлiпше Добро. Бриджуся всiх моїх грiхiв i рiшуче постановляю поправитися та бiльше не грiшити. Прошу вас, духовний Отче, наложити менi спасенну покуту i розрiшити мене вiд грiхiв».
5. Коли священник наложить нам покуту i дає розрiшення, тодi б'ємося в груди, говоримо митареву молитву: «Боже, милостивий будь менi грiшному (грiшнiй)», робимо на собi знак святого хреста, i пiсля того вiдходимо.

Як Христос освячує нас у святiй Тайнi Покаяння?

У святiй Тайнi Покаяння Iсус Христос прощає нам грiхи, дає нам наново освячуючу ласку, якщо ми її втратили, або збiльшує її, даючи нам вiдпорнiсть перед грiхами та душевне заспокоєння i радiсть.

Чи маємо обов'язок сповiдатися?

Хто втратив Божу ласку через тяжкий грiх, повинен конечно висповiдатися. Але свята Церква поручає часту сповiдь навiть з легких грiхiв, та накладає конечний обов'язок приступати до святої Тайни Сповiдi у великодньому часi.

Чому треба визнавати грiхи перед священником?

Треба визнавати грiхи перед священником, бо Христос наказав Апостолам i їхнiм наслiдникам у священствi, що кому вони вiдпустять грiхи, тим вiдпустяться, а кому затримають – будуть затриманi.

Чому у повищих Христових словах мiститься теж доручення визнавати грiхи перед священником?

Тi Христовi слова наказують нам визнавати грiхи священниковi, бо священник сам вiд себе не може знати наших грiхiв, якi має вiдпустити чи задержати.

Чи треба сповiдатися з усiх грiхiв?

Конечно треба сповiдатися з усiх тяжких, або смертних, грiхiв, але порадним є визнавати при святiй сповiдi i легкi грiхи, бодай важнiшi.

Чи добра та свята Сповiдь, коли хтось свiдомо затаїть якийсь тяжкий грiх?

Така сповiдь, у якiй свiдомо затаюється тяжкий грiх, є новим тяжким грiхом, бо сповiдаємося Боговi, який усе знає, отже знає i про те, що грiх навмисно та свiдомо затаєно. Не оправдує тут якесь упередження чи встид перед священником, бо священник у справах Сповiдi є зобов'язаний до найстрогiшої таємницi.

Чи добра така свята Сповiдь, коли хтось забув сказати якийсь тяжкий грiх?

Коли хтось забув сказати якийсь тяжкий грiх, то Сповiдь добра i можна причащатися. Однак з того грiха треба висповiдатися на наступнiй Сповiдi.

Чи треба сповiдатися перед кожним святим Причастям?

Сповiдь перед святим Причастям є конечна лише тодi, коли хтось має тяжкий, або смертний, грiх. За легкi грiхи вистачить розбудити в собi щирий жаль. Святе Причастя змиває з душi всi легкi грiхи.

Якi користi приносить нам свята Тайна Покаяння?

Свята Тайна Покаяння привертає освячуючу ласку, вiдпускає грiхи i вiчнi кари за грiхи та частину дочасних кар; дає помiч, щоб вистерiгатися грiха на майбутнє; привертає заслуги добрих дiл, втраченi через тяжкi грiхи.

Чи людина у тяжкому грiсi може вiдзискати освячуючу ласку поза святою Тайною Покаяння?

Людина у тяжкому грiсi може вiдзискати освячуючу ласку поза святою Тайною Покаяння через акт досконалого жалю, злучений зi щирою постановою висповiдатися.

Чи можна прийняти святе Причастя, коли хтось допустився тяжкого грiха, а вiдтак розбудив у собi акт досконалого жалю?

Нi, в такому випадку приймати святого Причастя не можна. Треба конче наперед висповiдатися з поповненого грiха, поки прийметься святе Причастя.

Що мусимо зробити по святiй Сповiдi?

По святiй Сповiдi мусимо виконати обов'язок наложеної покути.

Чи треба сповняти також i добровiльнi дiла покути?

Так, треба сповняти й добровiльнi дiла покути, бо покута – це надолуження Боговi за грiхи. Хто згрiшив, має обов'язок спокутувати свої грiхи, щоб уникнути строгої кари по смертi.

Яка покута є для всiх найдоступнiша?

Найдоступнiша, а заразом i найбiльш хосенна покута – це ревне виконування обов'язкiв свого звання.

Якi покути накладає на нас Христова Церква?

Христова Церква поручає нам пости у приписанi часи року, а в кожну п'ятницю здержнiсть вiд м'яса, на спомин смерти Iсуса Христа.

Якi особистi покути найуспiшнiшi?

Одною з найуспiшнiших покут – це радо приймати вiд Бога усi життєвi прикростi як покуту за власнi грiхи i за грiхи ближнiх, а зокрема за навернення грiшникiв.

Пояснення святої Тайни Покаяння на основi притчi про блудного сина

1. Iспит совiсти. Блудний син зрозумiв у нуждi, що зле вчинив, коли покинув дiм свого батька. Вiн пiзнав, що згрiшив. I ми, коли грiшимо, стаємо нещасними, як блудний син. Роздумуємо тодi, як зле ми вчинили, що покинули нашого Небесного Отця.

2. Жаль за грiхи. Блудний син каявся, що згрiшив, йому стало жаль, що покинув свого батька. I ми мусимо жалувати за свої грiхи, що ми ними зневажили Господа Бога. А це значить – розбудити в собi жаль за грiхи.

3. Постанова поправи. Блудний син постановив вернутися додому, до свого батька i поправитися. I ми мусимо постановити рiшуче поправитися, i бiльше не грiшити. Це називається постанова поправи.

4. Сповiдь. Блудний син вернувся додому i визнав перед батьком, що вiн згрiшив. I ми мусимо визнати свої грiхи перед духовним отцем, як Божим заступником, щоб нас розрiшив вiд тих грiхiв. Це називається сповiдь. Не бiймося, анi не стидаймося виявити щиро всi нашi грiхи, бо священник зв'язаний тайною сповiдi i не може нiколи нiкому виявити наших грiхiв, хоч би навiть пiд загрозою смерти.

5. Покута. Блудний син бажав, щоб батько прийняв його до свого дому, хоч би за наймита. Вiн був готовий вiдбути кожну кару, яку йому призначить батько, щоб тiльки йому надолужити. I ми маємо бути готовi виконати те все, що нам священник наложить, щоб таким чином надолужити Боговi за грiхи. Це називається надолуження, або покута.

Вияв жалю: «Боже мiй! Дуже жалую, що я образив Тебе найсвятiшого, а мого найлiпшого Отця i Добродiя. Я стався невдячним Iсусовi, що терпiв i вмер за мене на хрестi. Кличу до Тебе як митар: Боже, милостивий будь менi грiшному (грiшнiй). Через мої грiхи втратив я небо i заслужив на кару в пеклi. Негiдний я називатися Твоїм сином, але, наймилосерднiший Боже, змилуйся надо мною. Постановляю поправитися, стерегтися грiха i всякої нагоди до грiха. Пречиста Дiво Марiє, молися за мене».

Молитва покаяння: «Ослаби, прости, вiдпусти, Боже, прогрiшення нашi, вольнi й невольнi, що в словi i в дiлi, свiдомi й не свiдомi, що в думцi i в помислi, що вдень i вночi; все нам прости, бо Ти благий i чоловiколюбець».

IСУС ХРИСТОС НАВЧАЄ, ЯК МИ ПОВИННI ЛЮБИТИ НАШИХ БЛИЖНIХ

Навернена самарянка

Одного разу Ісус Христос переходив з Апостолами через Самарію. Змучений дорогою, сів при криниці за містом, а Апостоли пішли до міста купити харчів. Прийшла жінка самарянка набрати води. Ісус попросив її: «Дай мені напитися». Самарянка здивувалася: «Ти жидовин, а просиш напитися в мене, жінки самарянки?» Бо жиди не приставали зі самарянами, тому що самаряни мали дещо інакшу віру. Тоді Ісус пояснив тій жінці правдиву віру, виявив їй, що Він є Спасителем, тобто очікуваним Месією, якого теж і самаряни очікували, а на доказ, що правду говорить, відкрив їй її гріхи. Жінка навернулась і повірила в Ісуса Христа, а потім розповіла про нього всім у місті.
Коли ж Апостоли прийшли, дивувалися, що Ісус говорить з жінкою самарянкою, але Йому нічого про своє здивування не говорили. Ісус знав їх думки, і коли попросили Його їсти, сказав до них: «Їстиму Я їжу, незнану вам». «Їжа Моя – це волю чинити того, хто послав Мене і діло Його довершити». «Підведіть очі ваші та й погляньте на ниви, - вони вже для жнив поспіли». І пояснив Ісус Христос Апостолам, що Він, з любови до людей, також і самарян хоче навернути на правдиву віру. На прохання самарян перебув Ісус між ними два дні і навчав їх. І багато увірувало в Ісуса Христа, що Він дійсно є Спасителем світу (Іван 4, 5-42).
Так Ісус Христос дав нам приклад, щоб і ми, з любови до ближніх, дбали про поширення правдивої християнської віри.

Христос Господь сказав до своїх Апостолів: «По тім пізнають люди, що ви є моїми учнями, коли будете любити один одного». Щоб приступно пояснити, як ми повинні любити ближнього, оповів Ісус Христос притчу про милосердного самарянина.
Один чоловік ішов з Єрусалиму до Єрихону і попав між розбійників. Вони покалічили його, ограбували і напівживого лишили при дорозі. Тією дорогою йшов жидівський священник, поглянув на ту покалічену людину і пішов дальше. Так само поступив і церковний слуга, левіт. Аж над’їхав самарянин. І хоч жиди ворогували із самарянами, то він на те не зважав, але змилосердився над нещасним жидом та обмив і перев’язав йому рани. Потім завіз його до гостиниці, доглядав цілу ніч, а коли виїжджав, сказав до господаря гостиниці: «Доглядай за ним, і те, що витратиш на нього більше, я заплачу тобі, коли повернуся». І запитав Ісус Христос: «Хто з оцих трьох був ближнім тому, що потрапив розбійникам у руки?» (Лука 10, 30-37). «Той, хто вчинив над ним милосердя» - відповів один законовчитель.
Милосердний самарянин є для нас зразком, як ми повинні любити ближніх.

Хто є нашим ближнім?

Нашим ближнім є кожна людина, не лише приятель, але і ворог.

Як маємо любити наших ближніх?

Наших ближніх маємо любити, як себе самих.

Чому маємо любити наших ближніх, як себе самих?

Ближніх маємо любити як себе самих, бо:
а) кожна людина має безсмертну душу, що її Господь Бог так само цінить, як і нашу власну душу;
б) всі люди походять від Адама й Еви, отже всі є собі братами;
в) всі душі відкупив Божий Син Своєю смертю на хресті;
г) так приказав Ісус Христос.

Яка повинна бути любов ближнього?

Любов ближнього повинна бути щира, діяльна і загальна.

Коли любов ближнього є щира?

Наша любов ближнього є щира, коли бажаємо ближньому добра, як самим собі.

Коли любов ближнього є діяльна?

Наша любов ближнього є діяльна, коли ділом помагаємо ближньому, скільки можемо.

Коли любов ближнього є загальна?

Наша любов ближнього є загальна, коли любимо кожну людину, чи вона нам приятель чи неприятель.

Чим виявляємо любов ближнього?

Любов ближнього виявляємо тим, що творимо діла милосердя для його душі і тіла.

* * *

Вже тепер у молодому віці, навіть ще й на шкільній лавці, часто задавайте собі питання: Чи любимо ближніх? Зачніть від своїх товаришів. Чи не робите їм прикрости, чи не насміхаєтеся з них, чи не докучаєте їм, чи не обманюєте їх? Пам’ятайте слова Ісуса Христа: «Чого не хочеш, щоб інший тобі робив, і ти йому того не роби». Та ще й оттакі дуже важні слова: «Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з Моїх братів найменших – ви Мені зробили».
Нагороду від Господа Бога одержить тільки той, хто прожив свої літа на землі в любові Бога й ближнього.