НОВИЙ ЗАВІТ

ЧЕТВЕРТИЙ ЧЛЕН СИМВОЛА ВІРИ

“I був розп’ятий за нас за Понтія Пилата, і страждав, і був похований”.

Тайна Вечеря

Перед Своїми страстями хотів Ісус Христос, спільно з Апостолами, спожити пасхальну вечерю і попрощатися з ними. Тому казав Апостолам приготовити все потрібне до вечері в одній світлиці. Коли прийшов час, засів Спаситель разом з Апостолами за стіл. Це було в четвер ввечері.
В часі вечері Ісус Христос встав, налляв до умивальниці води і по черзі всім Апостолам умив ноги, щоб дати їм приклад покори і услужности.
Умиваючи ноги Апостолові Петрові, сказав Христос: «Ви чисті, та не всі». Тими словами Ісус Христос натякав на зраду Юди Іскаріотського, що вже був змовився з жидівськими первосвящениками, що видасть їм Ісуса Христа. За те вони йому дали тридцять срібняків, бо жидівська старшина ненавиділа Ісуса за Його навчання, добрі вчинки і чуда, та вирішила Його убити. Потім сів Христос за стіл, засумувався і сказав: «Істинно, істинно говорю вам: один з-поміж вас мене зрадить!» Апостоли з острахом споглядали по собі, запитуючи: «Господи, хто то такий?» Христос відповів: «Той, кому я подам, умочивши, хліб». І подав хліб Юді та сказав: «Що робиш – негайно роби!»
Тоді Юда вийшов і пішов до жидівської старшини.
При кінці вечері Ісус Христос узяв хліб, поблагословив його, переломив, роздав Апостолам і сказав: «Беріть, їжте: це Моє Тіло».
Потім узяв чашу з вином, поблагословив її та подав Апостолам, кажучи: «Пийте з неї всі, бо це Кров Моя Нового Завіту, яка за багатьох проливається на відпущення гріхів. Чиніть це на Мій спомин» (Матей 26, 20-28; Лука 22,19-20; Іван 13, 2-26).
На ті слова перемінився хліб у Тіло, а вино в Кров Ісуса Христа, але так, що види хліба і вина залишилися незмінними. Цю чудесну переміну, яка являється найбільшим Таїнством християнської віри, називаємо – переєстествленням.
Таким способом установив Ісус Христос Найсвятішу Тайну Євхаристії, тобто безкровну жертву Нового Завіту. Богослужба, на якій приноситься ту безкровну Євхаристійну Жертву Нового Завіту, зветься Служба Божа або свята Літургія.
Тайна Вечеря – це була перша Служба Божа, котру відправив сам Ісус Христос. Апостоли вперше причастилися Тіла і Крови Господньої з рук Христа Спасителя.

Що це є Найсвятіша Тайна Євхаристії?

Найсвятіша Тайна Євхаристії – це правдиве Тіло і правдива Кров Ісуса Христа під видами хліба і вина.

Що залишається з хліба і вина, коли вони перемінюються в Тіло і Кров Ісуса Христа?

Коли хліб і вино перемінюються таїнственно в Тіло і Кров Ісуса Христа, залишаються тільки види хліба і вина.

Що розуміємо під видами хліба і вина?

Під видами хліба і вина розуміємо те, що спостерігаємо змислами, тобто їх зверхній вигляд, барва, смак, тягар, форма і все інше.

Як називається ця переміна цілої суті хліба й вина в Тіло і Кров Ісуса Христа?

Переміна цілої суті хліба й вина в Тіло і Кров Ісуса Христа називається переєстествленням.

Чи Ісус Христос присутній увесь як під видом хліба, так і під видом вина?

Так. Ісус Христос є присутній увесь так під видом хліба, як і під видом вина у кожній їх найменшій часточці.

Як установив Ісус Христос Найсвятішу Тайну Євхаристії?

Ісус Христос установив Найсвятішу Тайну Євхаристії так: узяв хліб, поблагословив його і сказав над ним слова: «Беріть, їжте: це Моє Тіло». Потім узяв чашу з вином, поблагословив її і сказав: «Пийте з неї всі, бо це Кров Моя».

Як освячує нас Ісус Христос у Пресвятій Тайні Євхаристії?

У Пресвятій Тайні Євхаристії живить нас Ісус Христос Своїм Божественним Тілом і Своєю Пресвятою Кров’ю, роблячи нас учасниками Свого Божества.

Що означають Христові слова сказані до Апостолів: «Чиніть це на Мій спомин»?

Ці слова Ісуса Христа: «Чиніть це на Мій спомин» - означають власть, що її дав Христос Апостолам – до кінця світу приносити Євхаристійну Жертву.

На кого перейшла та власть від Апостолів?

Та власть перейшла від Апостолів на Єпископів і священиків.

Що це Безкровна Жертва?

Безкровна Євхаристійна Жертва, що приноситься на Службі Божій – святій Літургії, це відновлювання новозавітної кривавої Жертви, яку приніс Ісус Христос на хресті. В Євхаристійній Жертві, прославлений Ісус Христос приносить Себе Самого в безкровний таїнственний спосіб у жертву Небесному Отцеві за людські гріхи, а вірним, що причащаються Його Таїнственного Тіла і Крови, дає Себе Христос як поживу і напиток, щоб і вони доступили прославлення у вічному житті.

Скільки є частей Служби Божої – святої Літургії?

Є три части Служби Божої – святої Літургії:
1. Проскомидія, у якій священик приготовляє хліб і вино до святої жертви.
2. Служба Божа (Літургія) оглашенних, на якій у перших християнських віках могли бути приявні також оглашенні, тобто люди, що приготовлялися до святого хрещення.
3. Служба Божа (Літургія) вірних, це третя і найважніша часть, у котрій приноситься сама найсвятіша Євхаристійна Жертва, і на якій причащаємося.

Хто відправив першу Службу Божу?

Першу Службу Божу відправив Ісус Христос на Тайній Вечері перед Своєю смертю.

Хто є головним священиком у кожній Божественній Літургії?

Головним священиком в кожній Божественній Літургії є Ісус Христос, що жертвує Небесному Отцеві, руками Своїх священиків, Своє Тіло і Кров, як це було під час кривавої Жертви на Голготі.

Яка є різниця між Хресною Жертвою і Жертвою Божественної Літургії?

Різниця полягає у способі приношення Жертви: На хресті фізично вбили Ісуса Христа і Він фізичним способом пролляв Свою Кров, а в Божественній Літургії нема фізичного пролиття крови і фізичної смерти, бо Христос вже не вмирає. На хресті Спаситель виєднав нам ласку й надолужив за наші гріхи, а в Божественній Літургії Він нам дає спромогу користати з тих овочів Його Хресної Жертви.

Чому священики відправляють Службу Божу (Літургію)?

Священики відправляють Службу Божу (Літургію), щоб:
1. віддати Богові честь, як нашому Творцеві і Панові;
2. подякувати Богові за одержані ласки;
3. просити в Бога ласк і благословення для цілого людства;
4. надолужити Божій справедливості за вчинені гріхи.

Чи маємо обов’язок брати участь у Євхаристійній Жертві?

Церква накладає на нас великий обов’язок брати участь у Євхаристійній Жертві (Літургії) в неділі і свята, щоб ми користали з обильних ласк, які спливають на учасників під час відновлення в церкві Хресної Жертви Спасителя на Голготі.

Як можна найкраще взяти участь у Службі Божій (Літургії)?

Найкращий спосіб взяти участь у Службі Божій (Літургії) – це єднатися з священиком у приношенні Євхаристійної Жертви та приймати Ісуса Христа у святому Причастю.

Що це святе Причастя?

Святе Причастя – це прийняття Тіла і Крови Ісуса Христа під видами хліба і вина.

Чи маємо обов’язок часто приймати святе Причастя?

Церква поручає якнайчастіше, навіть щоденно, причащатися Тіла і Крови Христа у Пресвятій Євхаристії, бо святе Причастя єднає нас тісніше з Ісусом Христом, джерелом святості, та помагає вести святе життя. А як важкий обов’язок доручає Церква вірним великоднє святе Причастя.

Які користі приносить святе Причастя тому, хто його приймає?

Святе Причастя, прийняте гідно, приносить ось такі користі:
1. лучить нас з Ісусом Христом, збільшує любов до Бога і до ближніх;
2. збільшує освячуючу ласку;
3. охороняє від тяжкого гріха й прощає гріхи легкі;
4. послаблює схильність до гріха й помагає виконувати добрі діла.

Коли можна прийняти святе Причастя без приписаного євхаристійного посту?

Святе Причастя можна прийняти без приписаного євхаристійного посту, коли хтось є в небезпеці смерти, або як треба охоронити Найсвятішу Євхаристію перед зневагою.

Чому в нашому обряді причащаємося під двома видами (хліба і вина)?

В нашому обряді причащаємося під двома видами (хліба і вина), бо таке святе Причастя установив Ісус Христос і такий був звичай у Церкві від апостольських часів.

Як повинні ми виявляти вдячність нашому Спасителеві за те, що перебуває на наших престолах у Пресвятій Тайні Євхаристії?

Ту нашу вдячність Спасителеві ми повинні виявляти частими відвідинами Євхаристійного Iсуса в церкві, участю в святій Літургії також в будні дні тижня, та в інших церковних Богослужбах, як лише дозволяють нам на це наші щоденні станові зайняття.
Ісус Христос переобразився перед учнями на те, щоб вони не втратили віри в Нього, коли побачать Його пониженим і висміяним, як буде терпіти муки і смерть на хресті.

* * *

Ісус Христос сказав: «Якщо не будете споживати Тіла Сина Чоловічого й не питимете Його Крови, не будете мати життя в собі. Хто Тіло Моє їсть і Кров Мою п’є, той живе життям вічним, і Я воскрешу його останнього дня» (Іван 3, 53-55).
Отже сам Ісус Христос наказав нам причащатися, тобто споживати Його Найсвятіше Тіло і Кров. Так дуже полюбив нас Божий Син, що не лише жертвував Себе за нас на хресті, але й хоче завжди бути поживою для наших душ. Тому треба якнайчастіше причащатися. А до гідного святого Причастя треба приготовити душу і тіло.
Душу приготовляємо так, що очищуємо її від гріхів у святій Тайні Сповіді та розбуджуємо в собі побожні почування віри, надії, любови і жалю за гріхи.
Тіло приготовляємо так, що маємо чисто вмитися, по своїй змозі, пристойно одягнутися і заховати євхаристійний піст, який після теперішнього церковного розпорядку вимагає, щоб здержатися одну годину перед святим Причастям від їдження і пиття. Тільки важко хворий може причащатися, не заховуючи приписів євхаристійного посту.
Через цілий день по святому Причастю, треба побожно поводитися і вистерігатися гріхів. Хто свідомо запричащався б у тяжкому грісі, той поповнив би великий гріх святотатства. Коли не можемо причащатися, а бачимо, що інші це роблять, тоді збудім у собі гаряче бажання прийняти Ісуса Христа до нашого серця. Це є духове святе Причастя.
Стараймося якнайчастіше, а навіть щодня, приймати Тіло і Кров Господню, а це нам дасть силу поборювати спокуси і видержати у доброму.

Молитва перед святим Причастям

Вірую, Господи, й ісповідую, що Ти єси воістину Христос, Син Бога живого, що прийшов у світ грішників спасти, з яких перший (перша) – я. Вечері Твоєї тайної днесь, Сине Божий, мене причасника (причасницю) прийми; бо ворогам Твоїм тайни не повім і поцілунку не дам Тобі як Юда, але як розбійник сповідаюся Тобі:
Пом’яни мене, Господи, (коли прийдеш) у царстві Твоїм.
Пом’яни мене, Владико, (коли прийдеш) у царстві Твоїм.
Пом’яни мене, Святий, (коли прийдеш) у царстві Твоїм.
Нехай не на суд і не в осудження буде мені причастя Святих Твоїх Тайн, Господи, а на зцілення душі й тіла.
Боже, милостивий будь мені грішному (грішній).
Боже, очисти мої гріхи і помилуй мене.
Без числа нагрішив (нагрішила) я, Господи, прости мені.

Ісус Христос у Гетсиманському саді

По Тайній Вечері пішов Ісус Христос з Апостолами до Гетсиманського саду. Знаючи, що наблизилися вже Його страсті, сказав Спаситель до Апостолів: «Душа Моя вся смутиться аж до смерти». Відійшов недалеко від Апостолів, припав до землі і молився: «Отче Мій, якщо можливо, нехай мине ця чаша Мене. Однак не як Я бажаю, лише – як Ти» .
Потім прийшов до Апостолів, а вони спали. Христос сказав до них: «Чувайте й моліться, щоб не ввійшли у спокусу, бо дух бадьорий, але тіло немічне». І відійшов від них та молився на самоті. А коли прийшов вдруге до Апостолів, вони знову спали. Залишив їх, пішов й почав молитися утретє, повторяючи ті самі слова молитви до Небесного Отця. І огорнув Його смуток та тривога, що аж кривавий піт виступив на Його тілі й каплинами спливав на землю. Тоді зійшов Ангел з неба та потішив Його.
Як третій раз прийшов Ісус Христос до Апостолів, сказав до них: «Спите ще й спочиваєте? Уставайте, ходімо! Зрадник Мій ось наблизився!» Ісус ще говорив, а вже прийшов Юда Іскаріот і з ним велика юрба з мечами та дрючками, вислана жидівською старшиною. Юда умовився з ними: «Кого я поцілую, це Він, беріть Його». І прийшов та поцілував Ісуса Христа. Христос сказав до нього: «Юдо, поцілунком видаєш Чоловічого Сина?» А до юрби відізвався: «Кого шукаєте?» Відповіли Йому, що Ісуса Назарянина. «Це Я» - сказав їм Ісус. І вони на ті слова попадали на землю, бо не мали ніякої власти над Христом, доки Він сам добровільно не віддався їм в руки. І знову відізвався Христос до юрби: «Коли, отже, шукаєте Мене, то відпустіть оцих (тобто Апостолів), щоб ішли собі» .
Вояки схопили Ісуса і зв’язали Його, а Апостоли з переляку розбіглися, лише Петро та Іван ішли здалека за Ісусом (Матей 26, 36-48; Марко 14, 32-46; Лука 22, 39-48; Іван 18, 1-11) .
Ісус Христос не тільки сам молився, але й нас навчив, як маємо молитися.

Що значить молитися?

Молитися – значить духом злучитися в синівській любові з Богом і розмовляти з Ним.

В якій цілі молимося?

Молимося: а) щоб Господа Бога славити, б) Богові дякувати за всі добродійства, в) Бога просити про особливі ласки і поміч, г) перепрошувати за провини.

Коли ми повинні молитися?

Ісус Христос поручає нам молитися безнастанно, тобто бути завжди у духовій сполуці з Господом Богом.

Як можемо молитися?

Можемо молитися спільно або наодинці; можемо вимовляти устами слова молитви або тільки думкою розмовляти з Господом Богом.

Яка молитва є найдосконаліша?

Найдосконаліша молитва – це церковні Богослуження, а зокрема свята Літургія (Служба Божа), що є рівночасно і Безкровною Жертвою.

До кого в першій мірі звертаємося молитовно, по Бозі?

У першій мірі, по Бозі, звертаємося молитовно, до Пресвятої Богородиці, бо Вона Божа Мати і Її заступництво всемогутнє.

Чи молимося і до Святих?

Ми властиво молимося до Господа Бога, а Святих, як особливих Божих вибранців, прохаємо про заступництво перед Богом.

Коли ми повинні молитися в окремий спосіб

В окремий спосіб ми повинні молитися рано, ввечері, перед їдою і по їді, перед працею і по праці, у спокусах, небезпеках та у всіх життєвих потребах, а головно в неділі і свята.

Як треба молитися?

Треба молитися: а) побожно – це значить: при молитві треба думати про Господа Бога і вистерігатися розсіяння; б) покірно – це значить: не бути самовпевненим, що Господь Бог зараз нас вислухає; в) постійно – це значить: не переставати молитися, навіть коли нам здається, що Господь Бог нас не вислухує; г) у відданості Божій волі, бо Господь Бог краще знає, що для нас дійсно потрібне і спасенне.

Чи праця може статися молитвою?

Праця стає молитвою, коли її жертвуємо Богові як виконання нашого обов’язку.

Чи треба молитися й за інших?

Так! Треба молитися за всіх, за живих і вмерлих, а навіть за ворогів.

Яка молитва найкраща і наймиліша Богові?

Найкраща і наймиліша Богові молитва є «Отче наш», або Господня молитва, якої навчив нас і яку нам поручив сам Господь наш Ісус Христос.

Господня молитва

Отче наш, Ти, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам днесь; і прости нам довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим; і не введи нас у спокусу, а ізбави нас від лукавого. Амінь.

Пояснення Господньої молитви.

Господня молитва складається зі вступних слів і сімох прошень.
Вступні слова є: «Отче наш, Ти, що єси на небесах».
Перше прошення: «Нехай святиться ім’я Твоє». – У ньому просимо, щоб усі люди прославляли і величали Господа Бога.
Друге прошення: «Нехай прийде царство Твоє». – Тут просимо Бога, щоб Він запанував у наших душах і щоб ми колись прийшли до Небесного Царства.
Третє прошення: «Нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі». – Тут просимо, щоб на землі так виконували всі Божу волю, як це чинять Ангели на небі.
Четверте прошення: «Хліб наш насущний дай нам днесь». – Тут просимо про все потрібне для нашого земського життя.
П’яте прошення: «І прости нам довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим». – Просимо, щоб Господь Бог простив нам гріхи, як і ми прощаємо іншим.
Шосте прошення: «І не введи нас у спокусу». – Просимо, щоб Господь Бог хоронив нас перед спокусами.
Сьоме прошення: «А ізбави нас від лукавого». – Просимо, щоб Господь Бог хоронив нас від усього злого.
Амінь (єврейське слово) значить «Так є», або «Нехай так буде».

Відмовляйте часто Господню молитву. В ній розмовляєте з Господом Богом, як діти з батьком, і говорите Христовими словами. Коли вас постигне якесь нещастя, не переставайте молитися, але віддайте себе в Божі руки і кажіть: «Господи Боже, відійми від мене це терпіння, та нехай буде воля Твоя, а не моя». Так робив Ісус Христос. Нехай молитва буде вам завжди мила. Вона сполучує нас з Богом, додає сили проти злого і скріпляє нас у добрім. Тому Спаситель сказав до Апостолів: «Чувайте й моліться, щоб не ввійшли у спокусу».

ІСУС ХРИСТОС ПЕРЕД СУДОМ

Ісус Христос перед жидівською старшиною

З Гетсиманського саду повела юрба зв’язаного Ісуса Христа до первосвященика Каяфи. Тут зібралася найвища жидівська Рада і шукала якогось свідоцтва проти Ісуса Христа, щоб засудити на смерть. Однак не могла нічого знайти.
Тоді запитав Каяфа Ісуса Христа: „Заклинаю Тебе живим Богом, щоб Ти сказав нам, чи Ти Христос, Син Божий?” А Ісус вілповів йому: „Ти сказав. Тільки ж кажу вам: Віднині ви побачите Сина Чоловічого, який сидітиме праворуч Всемогутнього й ітиме на небесних хмарах”. Почувши це, Каяфа роздер свою одежу і заявив: „Він сказав богохульство. Нащо нам ще свідків?” А всі судді сказали: „Він – винен смерти”.
Судді розійшлися додому, а слуги через цілу ніч знущалися над Христом. Насміхалися з Нього, били Його по лиці, плювали на Нього. Ісус Христос це все переносив терпеливо з безмежної любови до нас.
На подвір’я первосвященика Каяфи прийшли за Ісусом також Апостоли, Петро та Іван. Ще при пасхальній вечері сказав був Петро до Ісуса: „Господи, з Тобою я готовий піти й у тюрму, й на смерть”. А на це йому Спаситель лагідно відповів: „Кажу тобі, Петре, не заспіває нині півень, як ти тричі відречешся, мовляв, Мене не знаєш”.
На подвір’ю Каяфи при вогні сиділи люди, між ними й Апостол Петро. І сказала одна служниця: „І цей з Ним був!” „Не знаю Його, жінко!” – заперечив Петро. По якомусь часі знову хтось інший сказав до Петра: „І ти з них!” Але Петро відповів: „Ні, чоловіче!”
Згодом, по якійсь годині, приступили ті, що там стояли і заговорили до Петра: „Ти таки справді один з них, бо й твоя вимова тебе виявляє”. Тоді Петро почав клястися та божитися: „Не знаю я цього чоловіка”. І якраз, як він говорив ще, заспівав півень. А Христос, що тоді виходив оточений сторожею з судейської зали Каяфи, обернувся і поглянув на Петра. Петро згадав ті слова, що Ісус сказав був: „Раніше, ніж півень заспіває, ти тричі зречешся Мене”. І вийшовши звідтіля, заплакав гірко.
Рано знову зійшлася Найвища Рада і вдруге засудила Христа на смерть. Потім повели Його до римського намісника Понтія Пилата, бо без затвердження римської влади, жиди не могли виконати свого присуду.
Тим часом, у Юди обізвалася совість. Він побачив, що видав невинного Ісуса Христа на смерть, а втративши надію на Боже милосердя, попав у розпуку і повісився (Матей 26, 36-75; Марко 14, 32-72; Лука 22, 39-71; Іван 18, 1-27).

Ісус Христос перед Пилатом

Коли жиди привели Ісуса Христа до Пилата, стали Його ложно обвинувачувати, кажучи: „Цього ми знайшли, що Він підбурює наш народ, забороняє давати кесареві податок і каже, що Він – Христос-Цар”. І спитав Пилат Ісуса Христа: „Чи Ти цар юдейський?” А Ісус у відповідь сказав до нього: „Ти кажеш. Та царство Моє не від світу цього. Ти кажеш, що Я цар. Я на те уродився і прийшов у світ на те, щоб свідчити істину”.
Пилат не найшов ніякої вини в Ісусі Христі і хотів звільнити Його. А був звичай на свято Пасхи відпускати одного в’язня з тюрми, за котрим просив народ. Тоді сидів у в’язниці великий розбійник Варавва. І спитав Пилат жидів: „Кого з двох бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву чи Ісуса, що зветься Христос?” А юрба, підмовлена старшиною, кричала: „Варавву!” „А що маю вчинити з Ісусом?” – запитав Пилат. А всі відповіли: „Нехай буде розп’ятий!”
Тоді приказав Пилат воякам: бити Ісуса Христа. Вояки зняли з Нього одежу, прив’язали до стовпа і важко скатували. Потім накинули на Ісуса червоний плащ, на голову наложили терновий вінець, в руки дали тростину, клякали перед Ним, ніби перед царем, і насміхалися з Нього, кажучи: „Радуйся, царю юдейський!”
Пилат гадав, що підбурена юрба змилосердиться, як побачить скатованого і кров’ю облитого Ісуса. Але коли він звелів вивести Ісуса і, вказуючи на Нього, сказав: „Ось чоловік!”, первосвященики і слуги знову закричали: „Розпни! Розпни Його!”
І ще погрожували Пилатові: „Відпустиш Його, то не будеш кесаревим другом! Усяк, хто з себе робить царя, кесареві спротивляться!” Пилат того налякався і умивши собі руки, на доказ невинності, видав Ісуса Христа на розп’яття (Матей 27, 11-31; Марко 15, 1-21; Лука 23, 1-24; Іван 18, 29-40 і 19, 1-16).

Чому Юда Іскаріот попав у розпуку?

Юда Іскаріот попав у розпуку, бо втратив надію, що Господь Бог простить йому той страшний його гріх.

Що значить по-християнськи надіятися?

По-християнськи надіятися – значить напевно очікувати від Господа Бога усього того, що Бог обіцяв нам за заслуги Ісуса Христа.

Що нам Господь Бог обіцяв за заслуги Ісуса Христа?

Господь Бог обіцяв нам за заслуги Ісуса Христа: відпущення гріхів і небесне царство.

Хто грішить проти надії?

Проти надії грішить: а) хто втратив надію на Боже милосердя, б) хто нерозважно надіється на Боже милосердя. В першому випадку попадає людина в розпуку, в другому у легкодушність.

Чим особливо виявляємо християнську надію?

Християнську надію виявляємо тим, що в кожній потребі молимося до Господа Бога.

Виявляємо християнську надію ось такою молитвою:
„Надіюся на Тебе, мій Боже, і очікую від Тебе благодаті та всього, що мені потрібне до спасіння, бо Ти мені можеш дати як всемогутній, і хочеш дати, як безконечно щедрий; даси „через заслуги, муки і смерть Ісуса Христа, бо Ти є найвірніший у своїх обітницях. Амінь”.

* * *

І тепер можна також знайти злих людей, подібних до тих, що судили Ісуса Христа, насміхалися з Нього, домагалися Його смерти. І сьогодні є чимало недобрих людей, що судять Ісуса Христа і Його святу Церкву, насміхаються з Його науки і раді б зруйнувати віру в людських серцях.
Можна також подибати людей, подібних до Понтія Пилата, що бояться явно і щиро виступати в обороні Ісуса Христа. Коли з такими людьми доведеться вам працювати, то не завагайтеся, як зайде потреба, станути в обороні Христа, хоч би ви мали через те й потерпіти. Бо Христос Господь навчає: „Яка користь людині, хоч би увесь світ здобула, а занапастила свою душу?” А на іншому місці Христос каже: „Хто стидатиметься Мене перед людьми, того і Я постидаюся перед Моїм Небесним Отцем”.

РОЗП’ЯТТЯ І ПОХОРОН ІСУСА ХРИСТА

Розп’яття Ісуса Христа

Вояки одягли Ісуса Христа в Його одежу, вложили на Нього тяжкий хрест і повели на Голготу. Під тягарем хреста Ісус Христос падав на землю. По дорозі той хресний похід стрінув Симона з Киринеї, і вояки наказали йому нести Христовий хрест. На Голготі зняли з Ісуса Христа одежу, прибили Його руки і ноги цвяхами до хреста і вкопали хрест у землю. Над головою Спасителя прибили таблицю з написом: „Ісус Назарянин Цар Юдейський”. А Христос, з великою любов’ю до тих, що Його розпинали, молився: „Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять”.
По боках Ісуса розп’яли двох розбійників. Дехто з народу, що там зібрався, насміхався з Ісуса Христа, кажучи: „Інших спасав, а Себе - не може спасти! Христос, Цар Ізраїля – хай зійде тепер з хреста, щоб ми побачили й увірували”. Насміхався також і один з розбійників. А другий розбійник, розп’ятий про правому боці, молився до Ісуса Христа: „Пом’яни мене, Господи, коли прийдеш у царство Своє”. На те відповів йому Ісус Христос: „Істинно кажу тобі: сьогодні будеш зо мною в раю”.
Під хрестом стояла Мати Ісуса Христа, Апостол Іван, Марія Магдалина й ще інші побожні жінки. Коли Ісус Христос побачив Апостола Івана, сказав до Своєї Матері: „Жінко, ось син Твій”. А відтак до Івана сказав: „Ось Мати твоя”. І від цього часу Апостол Іван взяв Пресвяту Богородицю до себе та опікувався Нею.
Около полудня померкло сонце, і три години була пітьма на землі. О третій годині після полудня, Ісус сильним голосом закликав: „Отче, у Твої руки віддаю духа Мого!” Відтак схилив голову і вмер. У тій хвилині земля затряслася, скелі розпалися, відкрилися гроби і багато мерців воскресло. А сотник і ті, що стерегли з ним Ісуса, побачивши землетрус і те, що сталося, вельми налякалися і казали: „Це справді був Син Божий!” (Матей 27, 32-56; Марко 15, 22-40; Лука 23, 26-47; Іван 19, 17-30).

Похорон Ісуса Христа

Ісус Христос умер в п’ятницю по полудні, в навечер’я жидівського свята Пасхи. По тодішньому звичаю, Христа поховали ще того самого дня. Благородний Йосиф з Ариматеї випросив у Пилата тіло Ісуса Христа, а Никодим приніс пахощі. І зняли Ісусове тіло з хреста, помазали пахощами і обвинули його полотном (плащаницею) та поховали в новому гробі Йосифа з Ариматеї, що був висічений у скелі недалеко Голготи. Відтак важким каменем привалили вхід до гробу, а жидівська старшина запечатала вхід і поставила при гробі військову сторожу (Матей 27, 57-66; Марко 15, 42-47; Лука 23, 50-53; Іван 19, 38-42).

Якою смертю вмер Ісус Христос?

Ісус Христос вмер розп’ятий на хресті, щоб Своїми тяжкими терпіннями і смертю привернути нам Божу ласку і щасливу вічність у небі.

Хто засудив Ісуса Христа на смерть

Ісуса Христа засудила на смерть найвища жидівська Рада, а той присуд затвердив і смертний вирок видав намісник римського цісаря Понтій Пилат.

Де і коли розп’яли Ісуса Христа?

Ісуса Христа розп’яли на горі Голготі, біля Єрусалиму, у Велику П’ятницю.

Що було причиною смерти Спасителя?

Наш Спаситель Ісус Христос, добровільно прийняв смерть, щоб кожну людину відкупити від вічної кари за первородний гріх і за її гріхи особисті.

Куди пішла душа Ісуса Христа по смерті?

Душа Ісуса Христа пішла по Його смерті до місця, де душі праведних, що вмерли перед приходом Ісуса Христа, ждали на Спасителя.

Хто поховав Ісуса Христа?

Ісуса Христа поховали два визначні мужі: Йосиф з Ариматеї і Никодим.

Чи Ісус Христос терпів як Бог, чи як чоловік?

Ісус Христос терпів як чоловік, бо як Бог не міг терпіти.

Чи Ісус Христос терпів добровільно?

Ісус Христос терпів зовсім добровільно, тільки з любови до людей.

Що терпів Ісус Христос?

Ісус Христос терпів болі на душі: смуток, тривогу, погорду і наклепи; та болі на тілі: биття по лиці, побої і рани.

Що заслужив нам Ісус Христос Своїми муками і смертю?

Своїми муками і смертю заслужив нам Ісус Христос вічне спасіння, привернув нам утрачену через первородний гріх Божу ласку (благодать) і право до неба, та вчинив нас дітьми Божими.

Чи всі люди будуть спасені?

Бог хоче, щоб всі люди були спасені, однак спасуться лише ті, що заслужать собі на це своїм праведним життям.

Як ставився розп’ятий Ісус Христос до Своїх ворогів і мучителів?

Розп’ятий Ісус Христос, у Своєму безмежному милосердю, молився і просив Свого Небесного Отця простити все Його ворогам і мучителям.

Чим винагородив Ісус Христос розкаяного розбійника, що повірив у Нього, як у Бога?

Ісус Христос приобіцяв тому розкаяному розбійникові вічне щастя в раю.

Скільки років мав Ісус Христос, як умер на хресті?

Ісус Христос мав тоді тридцять три роки.

Що означають Христові слова, сказані на хресті перед смертю: „Жінко, ось син Твій” – „Сину, ось Мати твоя”?

Ці Христові слова означають, що Спаситель перед Своєю смертю передав весь людський рід, що його представляв тоді під хрестом св. Апостол Іван, в опіку Своєї Матері, як Її духовних дітей.

* * *

В четвер, п’ятницю і суботу Страсного тижня відправляються в церквах Богослуження, яких обряд і зміст пригадують нам страсті Ісуса Христа. У Великий Четвер Служба Божа зображує Тайну Вечерю.
Цього дня в кафедральних церквах Єпископи посвячують миро для уділювання Тайни Миропомазання і вмивають ноги дванадцятьом священикам (або старцям чи дітям) на пам’ятку того, що Ісус Христос умив ноги Апостолам. Ввечері відправляється Богослуження, що називається Страсті. Тоді читається дванадцять св. Євангелій, в яких описані страсті і смерть Ісуса Христа.
У Велику П’ятницю перед полуднем відправляються Царські Часи, а по Вечірні відбувається обхід з плащаницею і виставлення її до прилюдного поклонення. Плащаниця, це полотно зі зображенням Спасителя, що лежить у гробі. По обході з плащаницею довкола церкви, що нагадує похорон Ісуса Христа, кладуть плащаницю на приготований у церкві стіл. На тому столі ставлять також хрест і Євангелію, бо в Євангелії описане життя, терпіння і смерть Ісуса Христа. Так положена плащаниця зображує Христовий гріб.
У Велику П’ятницю не відправляється Служба Божа. Того дня є строгий піст на знак великого смутку. Також у Велику П’ятницю і Велику Суботу замовкають дзвони, а їх заступають дерев’яні калатала.
Не залишайте нагоди поклонитися плащаниці у Велику П’ятницю. Погляньте там на Ісуса Христа, знятого з хреста і вложеного до гробу. Погляньте на розп’ятого Божого Сина, що так наглядно показує нам Свою безмежну любов. Його голова склонилася, щоб на нас поглянути, руки б раді нас обняти, а серце розкрилося, щоб нас до себе прийняти. Христос своїми муками освятив людські терпіння.
Роздумуючи часто про розп’ятого Божого Сина, навчіться від Нього по божому терпіти.