Блаженний Єромонах о. Віталій Байрак (24.02.1907 - 16.05.1946)

Слуга Божий о. Віталій Байрак народився 24 лютого 1907 р. в с. Швайківці Чортківського повіту на Тернопільщині в релігійній сім'ї. В 1922 р. поступив у Чортківську гімназію, де проявив себе зразковим гімназистом, активним організатором громадської роботи. 4 вересня 1924 р. вступив до монастиря оо. Василіан. Після новіціаяту у Крехові та підготовки при монастирях у Лаврові, Добромилі та Кристинополі (Червоноград) глибоко вивчав філософію та богослів'я. 26 лютого 1933 р. склав схизму (довічні обіти). Рукоположений на священика 13 серпня 1933 р. у Жовківському монастирі.

Свою першу Службу Божу відправив о. Віталій у рідному селі в присутності батьків, братів і сестер, родини й односельчан.

У Жовкві єромонах В. Байрак докінчив свої студії та одночасно провадив парафіяльне життя в церкві Пресвятого Серця Ісусового. Його також призначили заступником ігумена Жовківського монастиря, доручивши йому парафіяльну канцелярію. Він став провідником Марійської Дружини й очолив товариство Апостольства молитви гідної смерті. Увесь свій час і сили молодий монах віддав молитві й праці.

Незважаючи на свою зайнятість єромонах Віталій виїжджав також на місії у різні місця Західної України. Багато жителів сіл Гадинківців, Пробожної, Товстенького, Чорнокінців, Колиндян, Косова пам'ятають його запальні й переконливі проповіді під час місій та реколекцій.

27 червня 1941 р., за волею настоятелів, єромонах заступив замученого 29 червня 1941 р., під час першої більшовицької окупації, ігумена Дрогобицького Свято-Троїцького монастиря єромонаха о. Якима Сеньківського. Будучи вже ігуменом Дрогобицького монастиря, о. Віталій активно продовжував свою пастирську діяльність, став провідником тих же товариств, що й у Жовкві.

Після приходу радянських військ, 8 серпня 1944 р., в Борислав, з кінця цього ж року о. В. Байрак душпастирював у м. Бориславі.
Однак, такі люди не могли залишатися поза увагою пильного ока НКВС, тож вже 17 вересня 1945 р. у Бориславі працівники Управління НКВС Дрогобицької обл. арештували єромонаха о. Віталія Байрака (в миру – Володимира Васильовича Байрака). Він був звинувачений у тому, що, проживаючи на території, тимчасово окупованій німецькими військами, в 1941 р. брав участь у богослужінні в с. Туринка на могилі воїнів УГА, після чого виступив з антирадянською проповіддю, а також “…написал статью клеветнического характера на партию большевиков, которая опубликована в антисоветском календаре “Миссионар” за 1942 год”. – З особової справи В. В. Байрака в архіві МВС.

Рішенням військового трибуналу військ НКВС Дрогобицької обл. 13 листопада 1945 р. його було засуджено за ст. 54-10 КК УРСР до 8-ми років позбавлення волі у ВТТ з конфіскацією майна (якого у нього в дійсності не було).

Після сильного побиття у дрогобицькій тюрмі помер 16 травня 1946 р., як мученик за віру.

Із свідчень Ольги Коцюби довідуємося:
“… Перед самою Пасхою 1946 р. п. Василенко з с. Гаїв, який підтримував зв'язок з о. Віталієм (мав передати для отця у в'язницю свячені страви) сказав, що “нашого отця вже немає”. Переповідав, також, що “їх так били, що пізніше заносили до камери на простирадлі, що поховані вони під парканом “на Бригідках” … Ще будучи в церкві Святої Трійці вони мені казали: “Я довго запитував себе, що робити? А мені наче щось шептало на вухо: мільйони терплять, а ти хочеш спастися. Я ніде непоїду, щоб там не було!” … ”.

Отак у внутрішній в'язниці УНКДБ Дрогобицької обл. або т. зв. тюрмі “на Бригідках” закінчив своє земне життя Слуга Божий єромонах Віталій Байрак.

У документі, виданому Управлінням Служби Безпеки України від 30 січня 2001 р. зазначено, що Байрака Володимира Васильовича реабілатовано 14.08.1995 р., а це значить, що звинувачення за ст. 54-10 КК Радянської України визнано помилковими і єромонах Віталій Байрак визнається невинним.

Отож світла пам'ять про нього навіки осіла в пам'яті вірних, що з вдячністю, любов'ю та жалем у серці згадують це славне ім'я.