ВІРА АПОСТОЛІВ

Одного разу промовив Ісус Христос до людей, що зібралися біля Нього, щоб послухати Його науки: “Направду кажу вам, Я є хліб життя. Коли хтось їстиме цей хліб, житиме повіки. І хліб, що його Я дам, це – Моє тіло для життя світу”. “Коли ж не будете споживати тіло Чоловічого Сина і не будете пити Його крови, не матимете життя в собі”.

Після цієї науки деякі з Христових учнів залишили Його. Тоді Ісус Христос запитав Апостолів: “Чи не хочете й ви відійти?” А Симон Петро відповів: “Господи, до кого підемо? Ти маєш слова життя вічного; ми увірували й пізнали, що Ти Христос, Син Бога живого” (Іван 6, 48-69).

В нашому щоденному житті ми віримо іншим людям. Ціле життя наше спирається на вірі й довір ' ї до інших, які передають нам своє знання і свій досвід. Без такої віри і довір ' я на слово других, наше життя було б не до подумання, а той взагалі неможливе, бо людина не в силі сама в усьому переконатися. Тим більше потрібна, а то й конечна, віра в питаннях духових, у справах Божих. Бо в об ' явленні є такі правди, яких власним умом не можна пізнати. Вони перевищають пізнавальну силу нашого розуму. І тому наскрізь природним є, коли ми віримо Богові, що то все, що Він нам про Себе і наше спасіння об ' явив, є непохитною правдою.

Що ж, отже, є віра?

Віра – це беззастережне прийняття за правду того, що Бог об ' явив, а свята Церква подає до вірування.

На чому спирається наша віра?

Наша віра в існування Бога і надприродного світу спирається, насамперед, на довір ' ї до нашого власного розуму, а дальше на переконанні, що Бог, як найдосконаліше єство, є правдомовний. Він ні сам не може помилитися, ні інших впровадити в блуд.

Якої ми віри?

Ми є християнської віри, бо визнаємо все те, чого навчав наш Спаситель Ісус Христос, а що свята Вселенська Церква подає нам тепер до вірування.

Як ще уточнюємо нашу віру?

Наша віра зветься також православна і католицька, тобто правдива і вселенська, Христова віра. Щойно після нещасливого роз ' єднання християн на початку нашого тисячоліття, християни, з ' єдинені з Апостольским Римським Престолом, почали називати себе християнами-католиками, а нез ' єдинені – православними. Тому назви “християни-католики”, до яких ми належимо, та “християни-православні”, радше нагадують той болючий стан, що заіснував з моментом роз ' єднання християн, ніж визначують істоту нашої віри.

Котрий нарід був першим, що прийняв Христову віру?

Першими, хто прийняв Христову віру, були деякі ізраїльтяни, бо Ісус Христос проповідував в ізраїльському народі; з-поміж поган першими прийняли Христову віру греки. Майже рівночасно поширилася Христова віра теж поміж римлянами. З часом постали поміж народами різні християнські обряди, з яких найважнішими є грецький, пізніша назва візантійський, та римський або латинський.

Що це таке обряд?

Обряд – це зовнішній вияв богопочитання, тобто звичаї і богослуження, якими Церква прославляє Господа Бога.

В чому виявляються різниці між поодинокими обрядами?

Різниця між обрядами виявляється в церковній архітектурі, у внутрішньому влаштуванні церков, у церковному мистецтві, в музиці і співі, в богослужбовій мові, у способі служення літургічних богослужб, у священичих одягах та в інших виявах богопочитання.

До якого обряду належимо ми, українці?

Ми належимо до грецького або візантійського обряду.

Від кого і коли прийняли наші предки Христову віру?

Наші предки прийняли Христову віру від греків, точніше з Візантії, а з вірою також і обряд. Початки християнства на Україні сягають апостольських часів. Ап. Андрей, що голосив св. Євангелію і хрестив на берегах Чорного моря та благословив Київські гори, вважається апостолом України. З пізніших часів відомо, що Київські князі Аскольд і Дир, охрестилися 865 року, княгиня Ольга сталася християнкою в 957 р., а її внук, Великий князь Володимир, охрестив себе та свій княжий город Київ 988 року.Відтоді християнство поширилося по всій українській землі. Тому рік 988-ий вважається історичною датою просвічення цілої землі української світлом віри і благодаті.

Якою мовою написані наші церковні книги?

Наші церковні книги написані старослов ' янською або староукраїнською мовою. Це була книжна мова наших предків. Ті церковні книги були перекладами грецьких церковних книг, що їх переклади виготовили в IX столітті апостоли слов 'я н, святі брати Кирило і Методій. Цим братам приписується також винахід кириличного письма, яким написані наші церковні книги.

Як називаємо себе, коли хочемо визначити нашу віру і разом з тим наш обряд?

Коли хочемо визначити нашу віру і обряд, кажемо, що ми християни-католики греко-українського або візантійсько-українського обряду.

Чи можна самовільно зміняти обряд?

Ні. Апостольський Престол виразно забороняє самовільно зміняти обряд. Тому без важної причини зміна обряду в Христовій Церкві недозволена. Лише в надзвичайних випадках, Апостольський Престол може дозволити на таку зміну.

Як ми поздоровляємо себе по-християнськи?

Ми поздоровляємо себе нашим стародавнім привітом: “Слава Ісусу Христу!”

Відповідаємо на привіт: “Слава навіки!”

В різдвяному часі до празника Стрітення поздоровляємо себе словами: “Христос рождається!” Відповідаємо: “Славіте Його!”

В часі від Господнього Воскресення до Вознесення вітаємо себе взаємно радісним великоднім привітом: “Христос Воскрес!” Відповідаємо: “Воістину воскрес!”

Який є найважніший знак нашої віри?

Найважніший знак нашої віри – це святий хрест, бо на хресті вмер для спасіння людей Господь наш Ісус Христос. Тому хрест стався знаком нашого спасіння і нашої віри. Знаком святого хреста починаємо і кінчаємо наші молитви. Цим знаком повинні ми також зачинати й закінчувати кожну нашу працю і кожний день нашого життя, а навіть кожне наше починання.

В нашому обряді хрестимося, тобто робимо на собі знак хреста, тричі.

Як робимо на собі знак святого хреста?

Знак святого хреста робимо на собі ось так:

Ліву руку кладемо на груди, перші три пальці правої руки (які при цій чинності означають символічно три Божі Особи) складаємо разом, а два крайні пальці (що означають дві природи Ісуса Христа – Божу і людську) пригинаємо до долоні. Підносимо й прикладаємо праву руку до чола й кажемо: “В ім ' я Отця”, відтак кладемо цю ж руку на груди й кажемо: “і Сина”, потім звертаємо руку й кладемо її на праве рам ' я й говоримо при цьому: “і Святого”, вкінці, поклавши праву руку на ліве рам ' я, закінчуємо знак святого хреста словами: “Духа. Амінь”.

Які правди віри визнаємо, коли знаменуємо себе святим хрестом?

Знаком святого хреста визнаємо такі правди віри:

• •  що в Бозі є три Особи: Бог Отець, Бог Син і Бог Дух Святий;
• •  що друга Божа Особа, Син Божий, стався чоловіком і вмер, розп ' ятий на хресті, задля нашого спасіння.

Котрі правди віри повинен знати кожний християнин?

Кожний християнин повинен знати оці шість правд віри:

• •  Є один Бог, що все сотворив і всім управляє.
• •  Бог є справедливий суддя, що за добро нагороджує, а за зло карає.
• •  Є три Божі Особи: Бог Отець, Бог Син і Бог Дух Святий: Це є Пресвята Тройця.
• •  Друга Особа Божа, Син Божий, стався чоловіком і вмер на хресті задля нашого спасіння.
• •  Людська душа є безсмертна.
• •  Божа ласка (благодать) є до спасіння конче потрібна.

Якою молитвою визнаємо торжественно свою віру?

Свою віру визнаємо торжественно молитвою: Символ віри.

Що таке Символ віри?

Символ віри, це коротке зібрання найважніших правд християнської віри. Його уклали Апостоли, а їх наступники, Єпископи, доповнили його на Вселенських Соборах: в Нікеї 325 р. і в Царгороді 381 р. Тому це торжественне визнаня нашої віри зветься також Нікейсько-Царгородський Символ віри.

Символ віри складається з 12 частин або членів.

* * *

Найбільшим скарбом, що його має наш нарід, – це наша свята віра. Її твердині – це наші святі храми-церкви. Її охоронці – це священники. Її живі свідки й сповідники – це всі вірні християни. Прапор і священне знамено нашої віри – це святий хрест. Всією душею люби свою святу Церкву, вогнище і благовісницю Христової віри. Пам 'я тай, що свята Христова віра, це основа дочасного життя і щастя народу та запорука вічного щастя і спасіння кожної людини.

Чи сміливо визнаєш свою Христову віру?

Чи дорожиш своїм предківським обрядом?

Чи ти готовий, як Бог цього забажає, за Христову віру навіть життя своє віддати?