ПРО ДУХОВНОГО ПРОВІДНИКА І ПОСЛУХ

Ніхто не є добрий суддя себе самого. Духовний провідник – немов те дзеркало, яке дає нам Бог, щоб ми пізнали себе в ньому, як у дзеркалі слова, мета якого – вказати нам наші гріхи та збудити в нас бажання віднайти свій правдивий образ. Того дня, коли знайдемо його, наше дзеркало замовкне – і в ньому, як і в нас, засяє те саме сонце правди.
Без помочі інших дуже важко освітити своє життя вкрай потрібною розсудливістю. Розпізнавання духів – це харизма, яка дається тільки тим, хто глибоко втихомирить серце своє.
Нині важко знайти умиротвореного мужа, єдине бажання якого – не власні амбіції, не бажання влади, а спасіння ближнього. Він, однак, десь є – шукай його.
Хто хоче сповняти свою власну волю, той заблудиться. Слідувати за натхненням Святого Духа неможливо тому, хто ще не очистив серця свого. Шукай людину, що помогла б тобі в усім розрізняти Божу волю.

Немає іншого отця, крім Бога

Дуже важливо, щоб ти міг відкрити духовному провідникові своє серце і не ховав перед ним жодного свого помислу. Горе, однак, тому чоловікові, що зрадить довір’я твоє і зрадить твої таємниці.
Немає іншого отця, крім Бога. У своєму безконечному милосерді Господь Бог дозволив деяким вибраним Своїм брати участь у Своєму батьківстві. Духовний провідник – це Божий сотрудник. Трудиться з Духом, любить, бореться, терпить разом з Ним, щоб у тобі народився новий чоловік, щоб стати тобі сином Того, Хто єдино благий, і апостолом Того, Хто є путь, істина і життя (Ів. 14: 6).
Що більша дбайливість та смиренність твого духовного провідника, то більше буде в тобі Христос зростати. Йому треба рости, мені ж – маліти (Ів. 3: 30) – це правило кожного духовного провідника.
Сьогодні мало таких духовних проводирів, що були б нам зразком у всьому. Святий Антоній радить так: «Будь як бджола, що з кожної квітки збирає пилок для свого меду. Йди до духовних мужів, щоб навчитися від одного лагідности, від іншого – здержливости, від когось – невтомности в молитві та розрізняння помислів, ще в когось – працелюбности й любови, - і з усіх цих чеснот роби свій мед».
Велика благодать – зустріти людину, що поможе тобі приготувати путь Господню: кожну долину в тобі заповнити, кожну гору знизити (Лк. 3: 5), що звільнить тебе від двох найлютіших демонів: гордости і розпачу. Дякуй Богові, якщо стрінеться на твоїй дорозі той, хто дійсно візьме собі до серця твою душу. Відкрийся йому вповні і віддайся його молитвам.
Лукавий помисел, витягнутий на світло, тратить свою отруту. Не ховай від свого духовного провідника жодного помислу – і не буде в тобі темряви.

Те, що перешкоджає нам злучитися з Богом, - це воля наша. Послух – найкоротша путь до злуки з Богом. Духовний провідник не мусить бути обдарований надзвичайною харизмою. Головне, щоб він мав безконечну терпеливість та безмежну любов: у цьому є подібний до Бога.
В серці духовного провідника біль і радість постійно переплітаються: біль народження нової людини і радість прозріння новонародженої дитини в Бозі, споглядання, як вона росте – аж поки не дійде до повного спізнання Божого Сина, до звершености мужа, до міри повного зросту повноти Христа (Еф. 4: 13).
Через непослух людина віддалилася від Бога. Знову повернутися до Нього може тільки через послух. Стати слухняним – означає стати обоженим на образ Христа, Який понизив Себе, ставши слухняним аж до смерти, смерти ж хресної (Фил. 2: 8).
Єдине бажання твого провідника є твоє обожнення та спасіння. Деколи духовний провідник може звеліти учневі Христовому навіть щось безглузде – лиш би той зумів подолати в собі людське мудрування і удостоїтися – через смирення – світла Божого, що понад усяке розуміння.

Справжні послідовники

Правдивих духовних учителів дуже мало. Ще менше є справжніх апостолів. Де знайти людину, що смиренно шукає не своєї волі, а волі Того, Хто послав її? (Ів 5: 30).
Бог не є якийсь принцип, уявний закон чи кросворд, який можна розгадати. Бог – це особа. Мусимо, отже, слухати особу, а не якийсь закон чи правило. В монастирях підкоряємося не особливому правилові, а ігуменові. Послух помалу проникає до глибин нашого єства. Що більше любимо, то легше підкоряємося тому, хто нам наказує, - і це стає для нас найбільшою радістю. Хто любить Бога, тому неважко сповняти заповідь Божу, бо з любов’ю ступив він на путь Господню.
Духовний провідник – важливіший від будь-якого правила. Він є речником Бога, через якого ми пізнаємо волю Божу. Прийнявши дар і обов’язок духовного батьківства, він мусить бути втіленням Євангелія.
Є дві небезпечні крайнощі щодо духовного провідника: обожнювати його або нарікати на нього. Треба пам’ятати: наставник – це не Бог, а лише людина, яку дав тобі Бог для твого освячення. Якщо нарікаєш або, ще гірше, судиш його, - як можеш сподіватися на спасіння?
Дехто часто міняє духовних провідників, щоби радше самому говорити, аніж слухати їх. Ти ж не виснажуй свого провідника всякою зайвиною, не розповідай йому про свою минувшину, ані про свої плани на майбутнє. Кажи йому про сьогоднішній стан твоєї душі, бо тепер – час спасіння, тепер мусимо прийняти благодать прощення і силу Святого Духа. Якщо говориш духовному провідникову про те, чого ще немає, або про те, що вже було, коли він зможе вділити тобі Божий дар?

Св. Єфрем СИРІЙСЬКИЙ